Дзвоніть (06267) 4-27-71

Хімія. Біологія і екологія.


Для консультацій з викладачем, а також надання відповідей та напрацювань: galinadunaevskaya61@gmail.com

Викладач: Дунаєвська Галина Вікторівна

 

З 18.05.2020 по 22.05.2020

20 травня

Гр3/4-біологія

Урок 44.Тема:Генетичний моніторинг в людських спільнотах.

Новий матеріал.

Скринінг новонароджених — масова програма з виявлення спадкових захворювань. Це перевірка всіх без винятку немовлят на наявність у крові ознак певних генетичних захворювань. Багато генетичних відхилень можна виявити ще під час УЗД вагітних, але не всі. Для виявлення більш широкого кола захворювань проводять додаткові дослідження.

Неонатальний скринінг новонароджених проводять у перші дні життя малюка, коли він іще перебуває в пологовому будинку. Для цього у дитини беруть кров з п’ятки і проводять лабораторне дослідження. Результати скринінгу новонароджених готові вже за 10 днів. Таке раннє обстеження пов’язано з тим, що чим раніше буде виявлено захворювання, тим більше шансів є на одужання дитини, а більшість захворювань можуть не мати ніяких зовнішніх проявів протягом декількох місяців і навіть років життя.

За скринінгу новонароджених обстежують на такі спадкові захворювання:

Фенілкетонурія — захворювання, за якого фермент, що розщеплює амінокислоту фенілаланін, відсутній або його активність знижена. Це захворювання є небезпечним через накопиченням фенілаланіну в крові, що, у свою чергу, може призвести до неврологічних порушень, ураження головного мозку, розумової відсталості.

Муковісцидоз — аутосомне, рецесивне, спадкове системне захворювання екзокринних залоз. Уражає легені, потові залози та травну систему, викликаючи хронічні респіраторні та травні проблеми. Спричинене мутацією гена трансмембранного регулятора муковісцидозу. Основні прояви: хронічний обструктивний процес у дихальних шляхах (супроводжується бактеріальною інфекцією), порушення травної системи, недостатність екзокринної функції підшлункової залози.

Вроджений гіпотиреоз — захворювання щитовидної залози, яке проявляється у порушенні вироблення гормонів . Призводить до порушення фізичного та розумового розвитку, мікседеми у дорослих, кретинізму в дітей . До цього захворювання більше схильні дівчатка, ніж хлопчики

Адреногенітальний синдром (гіперплазія кори наднирників) — сукупність різних захворювань, пов’язаних з порушенням роботи кори надниркових залоз, патологічний стан, пов’язаний з надлишковим виділенням корою наднирників чоловічих статевих гормонів. Впливає на обмін речовин і роботу всіх органів, особливо згубно — на статеву, серцево-судинну систему і нирки.

Галактоземія — захворювання, мутація структурного гена, яке полягає в браку ферментів для переробки галактози на глюкозу. Накопичуючись в організмі, цей фермент впливає на печінку, нервову систему, фізичний розвиток і слух. З перших днів проявляється жовтухою, збільшенням печінки, блювотою, відмовою від їжі, судомами, гіпотонією м’язів.

Як ми бачимо, всі досліджувані захворювання дуже серйозні. І якщо вчасно не провести тест-скринінг новонароджених і не почати лікування, то наслідки можуть бути більш ніж серйозними.

За результатами скринінгу новонародженого може бути призначено УЗД й інші необхідні аналізи для постановки точного й остаточного діагнозу.

Д/З Опрацювати відповідний матеріал посібника, новий матеріал. Розробити проети з тем, визначення яких виділені жирним шрифтом. Повторити тему «Спадковість і мінливість». Підготуватися до Ріної Контрольної роботи

Виконати завдання до 22.05-2020

 

21 травня

Гр.3/4-біологія

Урок 45.Тема:Річна контрольна робота.

Контрольну роботу виконати на окремих аркушах, а не у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту  до 22.05-2020

 

Річна контрольна робота з біології

здобувача освіти гр.3/4

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

                                     __________________________________________________

                                                         Прізвище ,ім’я 

 І рівень

1.Позначте основну функцію гемоглобіну.

А. Моторна.      Б. Транспортна.         В. Захисна.           Г. Ферментативна.

2.Визначте науку, яка вивчає хімічний склад живого.

А. Анатомія.   Б. Фізіологія.     В. Систематика.    Г. Біохімія.

3.Оберіть групу елементів, до якої належить карбон.

А. Макроелементи.          Б. Мікроелементи.             В. Органогенні.

Г. Ультрамікроелементи.

4.Назвіть процес подвоєння молекул ДНК.

А. Денатурація.     Б. Ренатурація.           В. Деструкція.       Г. Реплікація.

5.Назвіть антикодон т-РНК, який комплементарний кодону ДНК – АТТ.

А. ТАА.         Б. УАА.            В. УАГ.             Г. АУЦ.

6.Назвати структуру, що входить до складу ядра.

А. Рибосома.     Б. Хромосома.        В. Лізосома.          Г. Вакуоля.

ІІ рівень

1.Позначте сполуку, що не належить до вуглеводів.

А. Глюкоза.      Б. Сахароза.       В. Крохмаль.         Г. Ліпаза.

2.Назвіть структуру, що не входить до складу РНК.

А. Дезоксирибоза.   Б. Рибоза.        В. Фосфатна кислота.       Г. Гуанін.

3.Позначте сполуку, яка не належить до білків.

А. Гемоглобін.           Б. Крохмаль.           В. Актин.         Г. Інсулін.

4.Назвіть нуклеїнову кислоту, яка зберігає спадкову мінливість.

А. ДНК.       Б. і-РНК.             В. р-РНК.         Г. АТФ

5.Назвіть організм, який належить до прокаріот.

А. Вірус грипу.           Б. Кишкова паличка.        В. Опеньок.           Г. Амеба.

6.Назвати функцію, що не виконують ліпіди.

А. Захисна.      Б. Енергетична.            В. Запасаюча.         Г. Регуляторна.

ІІІ рівень

1.Назвати правильне твердження.

А. До поверхневого апарату тваринної клітини відноситься глікокалікс.

Б. Мономерами білка є нуклеотиди.

В. Організм людини може синтезувати незамінні амінокислоти.

Г. Хлоропласти мають власну ДНК.

2.Установіть відповідність, утворивши логічні пари.

А. Розширення ареалу у тарганів.         1. Біогеоценотичний рівень.

Б. Заболочення озера.                             2. Клітинний рівень.

В. поділ клітин.                                       3. Видово-популяційний рівень.

Г. Кислотні дощі.                                    4. Біосферний.

3.Розташуйте речовини в порядку збільшення їхньої молекулярної маси від нижчої до вищої.

А. ДНК.            Б. Білок.           В. Моносахариди.          Г. Вода.

ІV  рівень

  1. Розв’яжіть задачу.

У молекулі ДНК із відносною масою 103500 на частку аденілових нуклеотидів припадає 24150. Визначте кількість цитидилових нуклеотидів.

 

 

З 11.05.2020 по 15.05.2020

Гр 3/4-біологія

Річна контрольна робота

Контрольну роботу виконати на окремих аркушах, а не у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту  до 18.05-2020

Річна контрольна робота з хімії

здобувача освіти гр.-3/4

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

ПІБ

І рівень(по 0,5б)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

  1. Позначте суфікс, який характерний для назви альдегідів:

А –ол;         Б-аль;         В-ан;          Г-ен

  1. Позначте загальну формулу насичених одноатомних спиртів:

А СnН2nOH;     Б СnН2nO2;     В СnН2n+2O;     Г СnН2nO.

  1. Позначте речовину, за допомогою якої можна визначити формальдегід у розчині:

А калій гідроксид;             Б арґентум (І) оксид;

В ферум (ІІ) хлорид;         Г купрум (ІІ) гідроксид

  1. Вкажіть назву речовини С17Н35СООН:

А пальмітинова кислота;    Б стеаринова кислота;

В масляна кислота;              Г олеїнова кислота.

  1. Позначте ознаку, характерну для глюкози:

А за звичайних умов легко реагує з натрій гідроксидом;

Б має молекулярні кристалічні гратки;

В за звичайних умов  – рідина;

Г її розчин проводить електричний струм.

  1. Позначте групу вуглеводів, до яких належить крохмаль:

А моносахариди;               Б дисахариди;

В олігосахариди;              Г полісахариди;

ІІ рівень (по 1 б)

Завдання на встановлення відповідності

  1. Встановіть відповідність між формулою кислоти та її назвою:

1 СН3 – СН2 – СН2 – СООН                       А 3,3,4- триметилпентанова кислота

2 СН3 -СН(Cl)- СН(СН3)- СН2– СООН      Б 2,2-диметил-4-етилпентанова кислота

3 СН3  СН(CН3)  С(СН3)2 -СН2– СООН      В Бутанова кислота

Г 3-метил-4-хлоропентанова кислота

  1. Встановіть відповідність між назвою речовини та галузями її застосування:

1 гліцерол;                                  А Для виготовлення пластмас

2 метаналь ;                                Б В медицині для виготовлення мазей

3 оцтова кислота                        В В харчовій промисловості

Г  добування мила

Завдання на встановлення послідовності (1б)

  1. Установіть генетичний ланцюжок добування оцтової кислоти:

А хлороетан;                       Б етаналь;

В етанол;                              Г етан;

ІІІ рівень(по1,5б)

Завдання відкритої форми (1,5б)

  1. Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі перетворення:

Метан → Х → метанол → Y → метанова кислота →  етилметаноат →вуглекислий газ

  1. Обчисліть об’єм вуглекислого газу (н.у.), що виділяється при спиртовому бродінні глюкози масою 360г.

 

ІV рівень

Завдання відкритої форми (3б)

  1. Під час взаємодії етанолу масою 13,8г з купрум (ІІ) оксидом масою 28г добули альдегід, маса якого становила 9,24г. Визначте вихід продукту реакції.

 

Контрольну роботи виконати до 18.05.2020.

 

13 травня

Гр.3/4-хімія

Урок 55. Тема: Роль органічної хімії у розв’язуванні сировинної, енергетичної проблем.

Джерела енергії, перспективи їх використання

За Проти Перспектива
 

 

 

Газ

Надійність,                                             менші забруднення порівняно з вугіллям, менші                                викиди вуглекислого газу Поклади вичерпуються                                     і зростає залежність від імпорту.                               Викиди вуглекислого               газу значні.  

 

Залежність від газу, як очікують, зростатиме.

Вугілля Традиційно Високі Уряд        твердить,
використовується з             невисокими затратами.             Ціни зростають повільніше ніж на газ інафту. викиди вуглекислого газу, та газу, що спричиняє дощі з сірчаною кислотою. що розвиватиме галузь і інвестивуватиме у новітні очисніфільтри
 

 

 

 

АЕС

Мінімальні викиди вуглекислого газу. Надійність і ефективність.

Мала залежність від зростання цін на нафту ігаз

Вартість побудови                   і виведення з ладу АЕС,            безпека експлуатації викликають занепокоєння  

Своєчасне спорудження                                    нових потужностей                    на доповнення      та    заміну тим, що знімаються з експлуатаціїі.

 

 

 

 

 

ГЕС

Жодних викидів вуглекислого газу. Не залежить від цін на викопне паливо                                                    чи політичної ситуації.                          Після побудови дамби – низька собівартість Природній

потік                      рік

залежить               від опадів дощу. Висока ціна для природи      і

суспільства           від затоплення земель                               під водяний резервуар

 

 

Більшість великих     річок експлуатуються,         але менші                               проекти можливі                               у

майбутньому.

 

 

 

Газ                   з

відходів

При            гнитті відходів виділяється метан, що вдвічі небезпечніший для            глобального потепління,                ніж вуглекислийгаз  

Спалення метану        утворює вуглекислий           та інші            шкідливі гази

 

Технологія вже використовується, але з поглибленням програм переробки відходів зменшиться база для її застосування.

 

 

 

Нафта

 

 

Надійна                                  і добре відпрацьована технологія.

Неефективн ість виробництва. Залежність   від стрибків       цін     та політично нестабільних країн походження нафти.  

Нафта поступово витісняється                        з виробництва електроенергії,                                         але домінує як пальне для автомобілів

 

Біопали- во

Рослинне паливо     вважають екологічно чистим,                                  бо Потребують великих посівних площ.

Вуглекислий газ

Вирощування рослин на паливо буде можливе   при покращенні
утворені                         викиди вуглекислого газу при             спаленні компенсуються поглинанням цього газу самими рослинами викидається              в

атмосферу           при вирощуванні             і транспортуванні рослин.

врожайності
 

 

 

 

Вітряки

Відновлюва на енергія, не залежить від цін на                      паливо. Турбіни швидко будуються і не дають шкідливих викидів Дорожче за спалення викопних                        палив. Залежність     від вітру.           Місцеві громади нарікають на шум турбін і зіпсовані краєвиди.  

 

Активно підтримується. Ціни на будівництво зменшуються.

 

 

Сонячні батареї

 

Безкоштовн е і відновлюване джерело енергії

Сонячне випромінювання обмежене.

Залежить від кількості годин світлового дня

 

Потужність не

висока.               Очікують покращення технологій до 2030року.

 

 

Хвилі та приливи

 

 

Відновлювана       енергія

– наявна

Коштовне будівництво           та можливий       вплив на     природу  при побудові резервуарів  

Використання припливів                                     лише досліджується.

Д/З  Опрацювати відповідний параграф.

Виконати завдання до 18.05-2020.

 

Гр.3/4-біологія

Урок 42. Тема:: Мутації та їхні властивості .Поняття про спонтанні мутації .Біологічні антимутаційні механізми.

Вивчення нового матеріалу.

Мутанційна мінливасть

Мутації— це стійкі й неспрямовані зміни в геномі. Мутації зберігаються необмежено довго в ряду поколінь. Завдяки мутаціям утворюються нові варіанти генів, що має велике значення для еволюції. Мутації є індивідуальними (кожна мутація в окремій молекулі ДНК виникає випадково). Вони виникають постійно протягом всього онтогенезу людини. Чим на більш ранньому етапі розвитку організму виникає мутація, тим більше вона може на нього вплинути.

У людини успадковуються лише ті мутації, які виникають у статевих клітинах. Мутації, що виникають у нестатевих клітинах, успадковуються тільки у організмів, що здатні до нестатевого чи вегетативного розмноження. Мутації в соматичних клітинах можуть спричинити аутоімунні захворювання, пухлини, передчасне старіння.

 Мутації та їхні властивості

За місцем виникнення розрізняють: соматичні — виникають у соматичних клітинах, виявляються в організму та не передаються нащадкам за статевого розмноження; генеративні — виникають у статевих клітинах, не впливають на ознаки організму, проявляються лише в наступному поколінні.

За характером прояву: домінантні; рецесивні. Більшість мутацій є рецесивними і не проявляються у гетерозигот. Це є важливим для існування виду, оскільки шкідливі мутації руйнують тонко налаштовану систему біохімічних реакцій.

За характером впливу на життєдіяльність організму розрізняють: летальні; сублетальні; нейтральні; корисні мутації за зміни умов середовища деякі нейтральні або навіть шкідливі мутації можуть виявитися корисними, і їхні носії одержують перевагу в процесі природного добору.

За характером змін генетичного апарату розрізняють мутації: генні (точкові); хромосомні; геномні.

Генні, або точкові мутації — результат зміни нуклетидної послідовності в молекулі ДНК у межах одного гену.

Хромосомні мутації — зміни у структурі хромосом. Дуже часто їх можна виявити і вивчити під світловим мікроскопом.

Геномні мутації пов’язані з кратним збільшенням або зменшенням кількості хромосомних наборів.

Мутації виникають спонтанно, але є чинники (мутагени), які збільшують вірогідність появи мутацій. За походженням мутагенні чинники бувають: фізичні (іонізуюче опромінення — рентгенівське, гамма-випромінювання; електромагнітне випромінювання — ультрафіолетові промені, іноді видиме світло; надмірно висока або низька температура); хімічні (деякі алкалоїди — колхіцин, вінкамін, подофілотоксин; окисники та відновники — нітрати, нітрити, нітритна кислота, активні форми Оксигену; деякі пестициди, деякі харчові добавки, деякі лікарські препарати, продукти переробки нафти, органічні розчинники та ін.); біологічні (специфічні послідовності ДНК — транспозони; деякі віруси — вірус кору, краснухи, грипу; деякі продукти

Д/ЗОпрацювати відповідний параграф підручника. Відповісти на запитання:1. Охарактеризуйте комбінативну мінливість і наведіть її приклади в організмі людини.2. Охарактеризуйте мутаційну мінливість. Чи успадковуються мутації?3. Які види мутацій розрізняють? Наведіть приклади таких мутацій і вкажіть їхній вплив на організм.Виписати у конспект визначення  жирним шрифтом

Виконати завдання  до 18.05-2020

 

14 травня

Гр.3/4-біологія

Урок  43. Тема:Захист геному людини від шкідливих мутагенних впливів.

Вивчення нового матеріалу

Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини

Молекулярно-генетичні методи дослідження спадковості — це велика і різноманітна група методів, призначених для вивчення молекул ДНК (алеля, гена, частини хромосоми) — як нормальних, так і пошкоджених, і розшифрування первинної послідовності нуклеотидів.

Етапи дослідження є такими:

1) Отримання зразків ДНК: виділення всієї ДНК з клітин; рестрикція ДНК — отримання окремих фрагментів.

2) Ампліфікація — накопичення (помноження, клонування) однакових фрагментів ДНК. Застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

3) Електрофорез фрагментів ДНК — розділення фрагментів за молекулярною масою та електричним зарядом на поверхні гелю з агару. Кожен фрагмент має певні розміри і займає в гелі певне місце у вигляді смуги.

4) Ідентифікація окремих фрагментів ДНК. Фрагменти ДНК переносять на спеціальні фільтри, де відбувається їх гібридизація з радіоактивними синтетичними зондами або клонованими фрагментами ДНК. Зонд виявляє потрібний фрагмент ДНК шляхом зв’язування з комплементарними до нього нуклеотидними послідовностями фрагмента.

На сьогодні вивчення структури ДНК за цим методом є автоматизованим і відбувається у спеціальних приладах — секвенаторах.

1.Молекулярно-генетичні дослідження застосовують:

1) У клінічній лабораторній діагностиці:

  • діагностика вірусних інфекцій (ВІЛ, гепатит, статеві інфекції та ін.);
  • визначення батьківства;
  • діагностика спадкових хвороб (виявлення мутацій);
  • судова медицина (ідентифікація особи).

2) Фундаментальна наука:

  • секвенування (визначення нуклеотидної послідовності);
  • клонування генів;
  • генна інженерія (створення трансгенних тварин і рослин);
  • генна терапія;
  • напрямлений мутагенез.

2..Сучасний стан досліджень геному людини

1990 року був створений міжнародний проект «Геном людини», мета якого полягає у визначенні послідовностей ДНК та локалізація генів і їхніх функцій. Спочатку 2000 року було створено попередній варіант — «чернетка» геному (83 %). А 2003 року геном людини був майже повністю секвенований (99,9 %) — була прочитана послідовність 3 млрд пар основ, з яких побудована ДНК всіх 23 пар хромосом людини (деякі гетерохроматинові ділянки не секвеновані й сьогодні). Генетична довжина геному людини складає 3000 сантимор-ганід.

Були складені карти геному, карбовано близько 40 тис. кодуючих послідовностей. Загальне число генів, ймовірно, складає 30,5-40 тис. (за іншими даними — 20-25 тис.).

На сьогодні весь геном людини вивчений і картований у вигляді великих фрагментів, які перекривають один одного розташування кожного з цих фрагментів на хромосомі визначено з високою точністю.

Залишаються невивченими:

  • центральні частини кожної хромосоми — центромери, які містять велику кількість послідовностей ДНК, що повторюються;
  • кінці хромосом — теломери, які також складаються з повторювальних фрагментів і тому в більшості із 46 хромосом їх розшифрування не завершено;
  • також лишаються ще кілька «білих плям», розкиданих по всьому геному; деякі з них доволі великі, але є сподівання, що вони будуть розшифровані у найближчі роки.

Розшифрування геному людини сприятиме розвитку нових напрямків у медицині, вивченню природи спадкових і злоякісних хвороб (рак молочної залози, гемофілія, захворювання печінки та ін.), розробці генної та клітинної теорії, теорії еволюції.

Д/ЗОпрацювати відповідний параграф у підручнику. Відповісти на питання:1. Назвіть і коротко охарактеризуйте сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини.2. Де і яким чином вони застосовуються?Виконати завдання до 18.05-20

 

З 05.05.2020 по 08.05.2020

5 травня

Гр.1/2-хімія

Урок 57. Тема: Річна контрольна робота

Контрольну роботу виконати на окремих аркушах, а не у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту або на Вайбер до 5.05-2020

Річна контрольна робота з хімії

здобувача освіти гр.-1/2

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

ПІБ

І рівень(по 0,5б)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

  1. Позначте суфікс, який характерний для назви альдегідів:

А –ол;         Б-аль;         В-ан;          Г-ен

  1. Позначте загальну формулу насичених одноатомних спиртів:

А СnН2nOH;     Б СnН2nO2;     В СnН2n+2O;     Г СnН2nO.

  1. Позначте речовину, за допомогою якої можна визначити формальдегід у розчині:

А калій гідроксид;             Б арґентум (І) оксид;

В ферум (ІІ) хлорид;         Г купрум (ІІ) гідроксид

  1. Вкажіть назву речовини С17Н35СООН:

А пальмітинова кислота;    Б стеаринова кислота;

В масляна кислота;              Г олеїнова кислота.

  1. Позначте ознаку, характерну для глюкози:

А за звичайних умов легко реагує з натрій гідроксидом;

Б має молекулярні кристалічні гратки;

В за звичайних умов  – рідина;

Г її розчин проводить електричний струм.

  1. Позначте групу вуглеводів, до яких належить крохмаль:

А моносахариди;               Б дисахариди;

В олігосахариди;              Г полісахариди;

 

ІІ рівень (по 1 б)

Завдання на встановлення відповідності

  1. Встановіть відповідність між формулою кислоти та її назвою:

1 СН3 – СН2 – СН2 – СООН                       А 3,3,4- триметилпентанова кислота

2 СН3 -СН(Cl)- СН(СН3)- СН2– СООН      Б 2,2-диметил-4-етилпентанова кислота

3 СН3  СН(CН3)  С(СН3)2 -СН2– СООН      В Бутанова кислота

Г 3-метил-4-хлоропентанова кислота

  1. Встановіть відповідність між назвою речовини та галузями її застосування:

1 гліцерол;                                  А Для виготовлення пластмас

2 метаналь ;                                Б В медицині для виготовлення мазей

3 оцтова кислота                        В В харчовій промисловості

Г  добування мила

Завдання на встановлення послідовності (1б)

  1. Установіть генетичний ланцюжок добування оцтової кислоти:

А хлороетан;                       Б етаналь;

В етанол;                              Г етан;

 

ІІІ рівень(по1,5б)

Завдання відкритої форми (1,5б)

  1. Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі перетворення:

Метан → Х → метанол → Y → метанова кислота →  етилметаноат →вуглекислий газ

  1. Обчисліть об’єм вуглекислого газу (н.у.), що виділяється при спиртовому бродінні глюкози масою 360г.

 

ІV рівень

Завдання відкритої форми (3б)

  1. Під час взаємодії етанолу масою 13,8г з купрум (ІІ) оксидом масою 28г добули альдегід, маса якого становила 9,24г. Визначте вихід продукту реакції.

 

Контрольну роботи виконати до 5.05.2020.

 

Гр.1/2-біологія

Урок 65.Тема: Чинники, здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвидку людини.

Викладання нового матеріалу.

Чинники, що здатні справляти позитивний вплив на процеси росту та розвитку людини

Наведемо найголовніші з чинників, що справляють позитивний влив на організм, який росте і розвивається:

  • безпечне і сприятливе середовище життя;
  • відсутність надмірних і тривалих стресових факторів;
  • відмова від тютюнопаління, вживання наркотиків та алкоголю;
  • раціональне харчування (у помірній кількості, відповідно до фізіологічних потреб організму, з дотриманням режиму харчування);
  • фізична активність відповідно до вікових та фізіологічних особливостей;
  • достатня тривалість відпочинку та сну;
  • дотримання особистої гігієни.
  1. Чинники, що здатні справляти негативний вплив на процеси росту та розвитку людини

Вплив алкоголю на організм, що росте і розвивається, є однозначно негативним. Дія дещо різниться залежно від віку та етапу розвитку.

Фізіологічна дія алкоголю на організм під час внутрішньо- утробного розвитку:

  • етанол потрапляє через плаценту до плоду й отруює його;
  • відбувається пошкодження центральної нервової системи плоду;
  • затримка в розвитку;
  • патології зовнішніх та внутрішніх частин плоду;
  • недоношеність;
  • збільшення вірогідності викидню;
  • вроджений алкоголізм.

Фізіологічна дія алкоголю на організм підлітків:

  • токсична дія й отруєння навіть у невеликих дозах;
  • повільне виведення та розщеплення етанолу;
  • порушення обміну речовин у нервовій тканині та передачі нервових імпульсів;
  • порушення роботи судин головного мозку (розширення, збільшення проникності, крововиливи у тканини мозку);
  • токсичне пошкодження печінки (як наслідок — порушення білкового та вуглеводного обміну, синтезу вітамінів і ферментів);
  • токсична дія на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, погіршення роботи шлунка (як наслідок — погіршення засвоєння їжі, зниження росту і розвитку організму підлітка);
  • ураження серцево-судинної системи, легень і статевої системи;
  • збільшення агресивності, погіршення пам’яті та здатності виконувати елементарні арифметичні дії;
  • за хронічного отруєння — затримка розвитку, зниження інтелекту та розумової діяльності.

Вплив нікотину на організм, що росте і розвивається, також є винятково шкідливим.

Особливості фізіологічної дії нікотину на організм дітей та підлітків:

  • порушення формування легенів;
  • кашель, задуха і порушення механізмів дихання;
  • схильність до застуд, респіраторних інфекцій, захворювання на туберкульоз;
  • нестача кисню у тканинах унаслідок зв’язування гемоглобіну чадним газом під час паління;
  • утруднення у навчанні;
  • затримка росту та розвитку;
  • немотивована агресія;
  • проблеми у соціальній адаптації;
  • захворювання на рак легенів у дорослому житті.

Вплив наркотичних речовин на організм, що росте і розвивається, є найнебезпечнішим з розглянутих нами.

Фізіологічна дія наркотиків на розвиток плоду:

  • недоношеність та ослабленість;
  • мертвонародження та викидні;
  • синдром абстиненції в новонароджених;
  • синдром раптової смерті.

Фізіологічна дія на дітей та підлітків:

  • залежність виникає набагато швидше, ніж у дорослих наркоманів, а руйнівна сила — сильніша;
  • порушення соціальної поведінки — агресивність, різкі зміни настрою, схильність до правопорушень (через необхідність отримувати наркотики);
  • порушення психіки — погіршення пам’яті, логічного мислення, руйнування особистості;
  • порушення роботи ЦНС — уповільнена і незрозуміла мова, порушення координації рухів;
  • пригнічення роботи серцево-судинної системи, серцева недостатність, руйнування судин унаслідок ін’єкцій;
  • пригнічення дихального центру, хронічний бронхіт, пневмонія;
  • втрата апетиту, виснаження, порушення утворення травних ферментів, порушення функцій кишечнику, цироз печінки;
  • розлади гормонального фону та статевої системи.

Негативний вплив на організм, що росте і розвивається, можуть також спричиняти фізико-хімічні фактори зовнішнього середовища, такі як численні забруднювачі, отрути, шкідливі опромінення тощо.

  1. Доведіть перевагу від дотримання здорового способу життя.
  2. Схарактеризуйте вплив тютюнопаління на плід, дитину та підлітка.
  3. Які наслідки має вживання алкоголю для організму, що розвивається і росте?
  4. Доведіть небезпеку вживання наркотиків для здоров’я дитини та підлітка.

Д/З Опрацювати відповідний параграф. Відповісти на питання: 1. Доведіть перевагу від дотримання здорового способу життя.2. Схарактеризуйте вплив тютюнопаління на плід, дитину та підлітка.3. Які наслідки має вживання алкоголю для організму, що розвивається і росте?4. Доведіть небезпеку вживання наркотиків для здоров’я дитини та підлітка.

Виконати завдання до 8.05-2020

Гр. 7/8-біологія

Урок 52. Тема: Фотоперіодизм та його адаптивне значення.

Вивчення нового матеріалу

Фотоперіодизм –реакція організмів на зміни тривалості світлового періоду доби. Він тісно пов’язаний з біологічним годинником.

У рослин в клітинах в результаті зміни тривалості світлового періоду утворюються фітогормони, які впливають на цвітіння, листопад, проростання насіння. Є рослини довгого дня ( у них збільшення тривалості дня призводить до стимуляції росту, розмноження – картопля, жито, овес) і короткого дня ( скорочення дня викликає цвітіння – хризантеми, жоржини, просо, кукурудза). У тварин фотоперіодизм регулюється нервовою і ендокринною системами: у період найдовшого дня нервові клітини деяких комах виробляють нейрогормони, під впливом яких відкладаються яйця, які тривалий час можуть перебувати у стані спокою Личинки з цих яєць виходять навесні наступного року, коли сприятливі кліматичні умови.

Значення біоритмів: завчасна адаптація організмів до змін умов існування.

Знання про біоритми дуже важливі у медицині ( для прогнозування епідемій, загострення хронічних хвороб), у сільському господарстві ( для підвищення продуктивності рослин і тварин, дотримання правил агротехніки), у соціальний сфері ( для організації праці і відпочинку).

Пристосування організмів до умов існування є:

1)активні –регуляція процесів життєдіяльності залежно від змін довкілля (стала температура теплокровних)

2)пасивні – процеси життєдіяльності підпорядковуються змінам умов довкілля – анабіоз, діапауза, криптобіоз.

3)уникнення несприятливих умов –міграції, кочівлі.

Д/З. Опрацювати параграф 18.Виписати у конспект визначення жирним шрифтом.

Виконати завдання до 6.05.2020

 

Гр.7/8-біологія

Урок53.Тема: Узагальнення з теми «Адаптація»

Узагальнення теми

Здатність до адаптацій – одна з основних властивостей життя взагалі.

З підручника екології

АДАПТАЦІЯ (від лат. adaptatio – пристосування) в біології – загальна властивість усіх біосистем до формування й розвитку нових біологічних ознак відповідно до змін умов навколишнього середовища.

КЛАСИФІКАЦІЯ АДАПТАЦІЙ ФОРМУВАННЯ АДАПТАЦІЙ
А. За типом біосистеми Закономірності формування адаптацій
• Клітинні

• Організмові:

– морфологічні;

– фізіологічні;

– етологічні

• Популяційні

• Видові

• Екосистемні

• Правило адаптивності

• Правило екологічної індивідуальності

• Правило відносної незалежності

• Правило двох рівнів адаптації

• Правило адаптивної радіації

• Правило конкурентного виключення

• Правило обов’язкового заповнення екологічних ніш

Б. За походженням Способи формування адаптацій
1. Преадаптивні

2. Комбінативні

3. Постадаптивні

1. Преадаптивний

2. Комбінативний

3. Постадаптивний

В. За виникненням Стратегії формування адаптацій
• Онтогенетичні:

– короткочасні;

– ритмічні;

– постійні

• Філогенетичні

А. За тривалістю формування адаптацій:

• стратегія еволюційних адаптацій;

• стратегія акліматизації;

• стратегія негайної адаптації

Б. За характером формування адаптивних механізмів:

• стратегія за принципом резистентності;

• стратегія за принципом толерантності;

• стратегія уникнення несприятливих впливів

Властивості адаптацій Прояви адаптивності живого
• Індивідуальність

• Відносна доцільність

• Непостійність

• Екологічна пластичність

• Екологічні ніші

• Адаптивна радіація

• Коадаптація

• Життєві форми

• Форми симбіозу

• Адаптивні ритми

Значення адаптації

АДАПТАЦІЯ – загальна властивість усіх біосистем підтримувати гомеостаз і динамічну рівновагу за певних умов існування та за їх змін у процесі індивідуального та історичного розвитку.

Д/З Повторити параграфи 8-18

Виконати завдання до 6.05.2020

 

Гр. 7/8-біологія

Урок 54.Тема:Науки,що вивчають здоров’я людини.

Вивчення нового матеріалу
Біологія людини. Її складові частини
Біологія людини – це наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та географічне розселення людей.
Науки, що вивчають біологію людини, можна поділити на дві групи: теоретичні та прикладні.
Теоретичні біологічні науки: цитологія, гістологія, анатомія, фізіологія, генетика, біохімія, біофізика.
Прикладні: медицина, гігієна, валеологія, екологія.
Анатомія – наука про будову організму й усіх його органів. Термін анатомія походить від давньогрецького анатоме – розтинання. Це пояснюється тим, що першим і основним методом дослідження людини був метод розтинання трупів.
Фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми і закономірності життєдіяльності організму.
Генетика – наука, що вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема механізми передачі спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями.
Антропологія – наукова дисципліна, що досліджує походження й еволюцію людини як особливого соціально-біологічного виду, утворення людських рас.
Екологія людини – дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища.
Гігієна – наука про здоров’я та його збереження.
Гігієна – галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров’я людини.
Термін гігієна походить від грецького гігієнос – цілющий, той, що приносить здоров’я.
Знання гігієни та застосування на практиці цих знань допомагає людині зміцнити свій організм, загартувати його, вберегти від різних захворювань, стати фізично розвиненою, здоровою, здатною до будь-якої праці.
На організм людини діють безперервно змінювані фактори навколишнього середовища. Проте ці зміни не викликають захворювання, бо організм людини пристосовується до них. Між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага. Захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується, тобто на людину діють фактори навколишнього середовища, незвичні по силі і якості.
Людина не тільки піддається впливові факторів і умов зовнішнього середовища. Вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров’я.
ПОНЯТТЯ ПРО ЗДОРОВ’Я І ХВОРОБУ ЛЮДИНИ.
Здоров’я – це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини.
Здоров’я буває фізичним, психічним та духовним. Кожна людина, якщо вона хоче бути здоровою, повинна запам’ятати такі правила здорового способу життя: правильно харчуватися, постійно тренувати своє тіло, дотримуватися певних гігієнічних норм, чергувати працю й відпочинок, уникати різних шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики).
Стан здоров’я визначається добрим самопочуттям людини (суб’єктивний критерій). Існують і об’єктивні критерії здоров’я. Це антропометричні показники: нормальний зріст, нормальна і пропорційна будова тіла, анатомічні, фізіологічні, біохімічні. Що відповідають нормі не тільки за умов фізичного спокою, але й у період певних фізичних або психічних навантажень, переміни кліматичних умов проживання.
Здоров’я – це стан, коли у відповідь на дію різноманітних подразників у організмі виникають відповідні реакції, які за характером і силою часом і тривалістю властиві більшості людей даного віку і статі.
Хвороба – це життя та функціонування організму в умовах анатомічних і функціональних порушень клітин, тканин, органів і систем. Хвороби бувають набутими, спадковими та вродженими.
Хвороби виникають під дією шкідливих чинників, коли їхня сила перевищує захисно-пристосувальні можливості організму. Іноді достатньо лише одноразової дії такого агента. Розвиваються хвороби також і за тривалої дії шкідливих чинників. Шкідливо впливають на організм людини підвищене радіоактивне випромінювання, хімічне та пилове забруднення довкілля, різні бактерії та віруси; порушення правил здорового способу життя, порушення гігієнічних норм.
Отже, хвороба – порушення життєдіяльності організму, взаємозв’язку його з навколишнім середовищем, що призводить до тимчасового або постійного зниження чи втрати працездатності. Перебіг хвороби буває прихованим, гострим, хронічним. Хвороба може закінчитися одужанням, інвалідністю або смертю. Хвора людина потребує лікування, співчуття та турботи.
Хвороба – це єдність двох протилежних тенденцій – руйнівної і захисної, що перебувають у постійній боротьбі.
ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК ЦІЛІСНА БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА.
Організм людини складається з клітин і міжклітинної речовини, які утворюють тканини, органи й системи органів. Ці компоненти поєднані в єдиний організм, який функціонує під впливом нервової та ендокринної систем. Організм – це біологічна система, що має властивості: самооновлення, самовідтворення, саморегуляція.
Орган – частина тіла, яка має певну форму, будову, розташування та виконує одну або декілька спеціальних функцій. Кожний орган утворений кількома тканинами, але одна з них завжди переважає і визначає його головну функцію. У кожному органі обов’язково є кровоносні судини і нерви. Частина органів розташована в порожнинах тіла, тому їх називають внутрішніми.
Анатомічне чи функціональне об’єднання органів, які виконують в організмі спільну функцію, складає фізіологічну систему органів. Розрізняють такі фізіологічні системи: опорно-рухова, кровоносна, дихальна, травна, нервова, ендокринна, сечостатева, система органів чуття (сенсорні).
Системи органів працюють не ізольовано, а об’єднуються для досягнення корисного для організму результату. Таке тимчасове об’єднання органів і систем органів називають функціональною системою. Наприклад, біг може бути забезпечений функціональною системою, що включає: нервову систему, органи руху, дихання, кровообігу, потовиділення.

Д/З Опрацювати параграф 19 с 69.

Виконати завдання до 6.05.2020

 

6 травня

Гр.3/4-хімія

Урок 54.Тема:Загальні поняття про біологічно активні речовини.

Вивчення новогоматеріалу

Є речовини, яких для організму потрібно дуже мало – тисячні частки грама, але без них нормальне функціонування неможливе. До цих речовин належать біологічно активні сполуки, а саме вітаміни та ферменти.

Вітаміни – низькомолекулярні органічні речовини, які в невеликих кількостях є необхідними для життєдіяльностілюдини.

Вітаміни бувають:

Водорозчинні (С, РР, В1,В2)

Жиророзчинні (А, Е, D,К)

Ферменти — це біологічні каталізатори, здатні прискорювати хімічні реакції в клітині в десятки тисячразів.

Всі ферменти організму мають величезну масу – від 5000 до 1000000. Це пов’язано з наявністю білка в складі молекули. Для порівняння: молекулярна маса глюкози – 180, а вуглекислого газу – всього 44.

На сьогоднішній день відкрито більше ніж 2000 ферментів, які були виявлені в клітинах різних організмів. Однак більшість із цих речовин до кінця ще не вивчено

Основні властивості ферментів:

  1. усі ферменти — глобулярні білки; вони збільшують швидкість реакції, але самі в цій реакції невитрачаються;
  2. ферменти високо специфічні:  один  фермент  може  каталізувати  тільки однуреакцію;
  3. фермент завжди більший за субстрат (або субстрати), з якими він взаємодіє;
  4. фермент взаємодіє з субстратом за допомогою активного центру — спеціальної ділянки, яка за формою відповідаєсубстратові;
  5. дуже мала кількість ферменту викликає перетворення великих кількостей субстрату;
  6. активність ферментів залежить від рН середовища, температури, тиску і від концентрацій як субстрату, так і самогоферменту;
  7. фермент-субстратний комплекс здатний знижувати енергію активації реакції (тобто робити меншою енергію початку реакції), саме це і дозволяє ферменту прискорити перебігреакції.

Основні функції ферментів– це зниження активації енергії, тим самим підняття швидкості реакції.

Деякі чинники, що впливають на активністьферментів:

  1. Концентрація ферменту
  2. Концентраціясубстрату (із  збільшеннямконцентраціїферментів                          чи субстратів швидкість реакціїзростає).
  3. pH-середовище (пепсин в шлунку pH1,5-2,2)..
  4. Температура. (оптимальна                температура                для                        реакції ферментів           приблизно37°C).
  5. Інгібітори,активатори.

Активність ферментів використовується для отримання ефективних пральних порошків. Рекомендується використовувати подібний пральний порошок при температурі не вище 50 градусів, інакше може піти процес денатурації.

Д/З Опрацюватипараграф, відповісти на питання

Проблемне питання

  1. Як ви гадаєте, для яких вітамінів можливий гіпервітаміноз: водо- чижиророзчинних?
  2. Чому температура тіла 42°С є смертельною для людини, а для інших організмів (курей, наприклад) єнормальною?

Виконати завдання до 7.05-2020

 

Гр.7/8-біологія

Урок 55.Тема:Принципи здорового способу життя. Складові здорового способу життя.

Вивчення нового матеріалу.

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ – це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає її генетичним особливостям, конкретним умовам життя й спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров’я. У визначенні здорового способу життя для кожної людини треба брати до уваги її типологічні особливості (тип ВНД, домінуючий тип вегетативної нервової регуляції тощо), вік і стать, соціальну ситуацію (сімейний стан, професію, умови праці та ін.).

Організація здорового способу життя передбачає також розуміння певних вихідних теоретичних засад. Такі вихідні основоположні здоров’я збережувальні твердження називаються принципами здорового способу життя. Вони акцентують увагу на біологічних основах здорового способу життя, на тих важливих біологічних процесах, що визначають здоров’я.

Принцип єдності (цілісності) для людини як біосоціальної істоти стверджує взаємозв’язок і взаємозалежність фізичної, психологічної й соціальної складових здоров’я людини.

Принцип активності вказує на необхідність рухливого способу життя, активне формування вольових якостей, що зменшують шкідливі впливи негативних емоцій, вибір активної життєвої позиції тощо.

Основні принципи здорового способу життя
1. Єдність складових здоров’я
2. Активність
3. Ритмічність
4. Адаптивність
5. Відповідність
6. Самоорганізованість
7. Індивідуальність

Принцип ритмічності передбачає вимоги щодо режиму харчування, навантажень, відпочинку, праці відповідно до внутрішніх й зовнішніх біологічних ритмів.

Принцип адаптивності акцентує увагу на значенні адаптивних механізмів для підвищення власного адаптивного потенціалу, зміцнення імунітету, психологічної стійкості, пізнавального научіння й мотивації в адаптованості людини.

Принцип відповідності підкреслює важливу роль співвіднесення обміну речовин, енергії та інформації з потребами організму, вимог помірності й самообмеження, пов’язаних з режимом харчування, фізичним навантаженням, віковими особливостями росту й розвитку та ін.

Принцип самоорганізації є важливим для організації фізичного розвитку та зміцнення адаптивних можливостей організму, професійної самодисципліни, повноцінної самореалізації своїх обдарувань і здібностей, оскільки основою здорового способу життя є саме індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини. Активним носієм здорового способу життя є конкретна людина з її особливостями й соціальним статусом.

Принцип індивідуальності вказує на необхідність розуміння біологічної неповторності кожної людини, індивідуальних проявів вищої нервової діяльності для усвідомлення свого «Я», особливостей характеру тощо.

Отже, сукупність принципів організації здорового способу життя створює основу біологічного й соціального розвитку організму та його взаємодію із середовищем життя.

У чому є біологічна роль складників здорового способу життя?

Здоровий спосіб життя у медико-біологічному сенсі – це такий стиль життя, за якого спостерігаються оптимальний рівень життєдіяльності організму, підвищення адаптивного потенціалу і резервних можливостей організму, зберігається активність організму до самої старості. Найважливішими складниками здорового способу життя є раціональне харчування, рухова активність, особиста гігієна, режим праці й відпочинку, загартовування, відмова від шкідливих звичок, культура здоров’я.

Раціональне харчування є основоположним складником здорового способу життя. Це фізіологічно повноцінне харчування людини із урахуванням її віку, статі, стану, виду діяльності. Завдяки принципам збалансованості, різноманітності, ритмічності, індивідуальності кожна людина отримує усі необхідні речовини, що виконують харчову, енергетичну, регуляторну, захисну та інформативну функції.

Рухова активність людини визначається станом м’язової системи і є основною умовою життєдіяльності організму. «Життя вимагає руху», – стверджував Арістотель. М’язові рухи впливають на фізіологічну діяльність усіх інших систем, зміцнюють імунітет, сприяють психічній діяльності, забезпечують соціальну активність.

Складники здорового способу життя
1. Раціональне харчування
2. Рухова активність
3. Особиста гігієна
4. Розумне чергування праці й відпочинку
5. Загартовування
6. Відмова від шкідливих звичок
7. Культура здоров’я

Особиста гігієна передбачає догляд за тілом, гігієну одягу та взуття, що сприяє зміцненню здоров’я, поліпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, дихання, розвитку фізичних і розумових здібностей людини.

Розумне чергування праці та відпочинку – важливий компонент здорового способу життя. Сприяння ритмічному перебігу фізіологічних процесів – це основний принцип цієї складової. Біоритми окремих органів і систем взаємодіють між собою й утворюють упорядковану систему ритмів, що сприяють оптимальній діяльності організму.

Водні процедури – один із чинників загартовування

Загартовування – це передусім уміле вдосконалення фізіологічних механізмів захисту й адаптації організму. Перебування на свіжому повітрі, водні процедури та сонячні ванни дають змогу використовувати приховані можливості організму, мобілізувати в потрібний момент захисні сили, запобігти впливові небезпечних і шкідливих чинників середовища (іл. 42). Під час загартовування слід дотримуватись таких принципів, як систематичність використання всіх процедур, поступовість збільшення їхньої подразнювальної дії, послідовність їхнього проведення, відповідність стану здоров’я, комплексність дії природних чинників.

Відмова від шкідливих звичок, якими є зволікання (звична або навмисна затримка початку чи завершення завдання, незважаючи на негативні наслідки цього), надмірні витрати коштів, ігроманія, обкусування нігтів, надмірне витрачання часу на перегляд телевізійних передач, роботу з комп’ютером і гаджетами, постійне смоктання великого пальця та ін. Особливо шкідливими є наркоманія, зловживання алкоголем, токсикоманія та куріння. Кожна зі шкідливих звичок спричиняє залежність або поведінкові розлади людини, що можуть стати причиною захворювань.

Культура здоров’я включає знання (пізнавальний компонент), уміння й навички (практично дійовий компонент) та уявлення й переконання (ціннісно-емоційний компонент) людини з питань формування, збереження та зміцнення власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Високий рівень культури здоров’я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й тими, хто її оточує. Серед найважливіших складових культури здоров’я виокремлюють культуру харчування, культуру рухової активності, статеву культуру. Варто пам’ятати, що організація здорового способу життя вимагає організованості й зусиль. Нова парадигма здоров’я чітко сформульована академіком М. М. Амосовим: «Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх чимось іншим неможливо».

Отже, здоровий спосіб життя забезпечує формування, збереження і зміцнення фізичного, психологічного й соціального здоров’я, здатність до продовження роду і досягнення активного довголіття.

Д/З Опрацювати новий матеріал ,Параграф 220 с 72.

Виконати завдання до 7.05.2020

 

Гр.7/8-біологія

Урок 56.Тема:Безпека і статева культура.

Вивчення нового матеріалу.

Якими є компоненти й значення статевої культури?

Статева культура – це сукупність знань, умінь, навичок, цінностей, норм поведінки, що визначають формування статі та визначають взаємовідносини між індивідами чоловічої та жіночої статей Найважливішими проявами статевої культури є: стать, статева диференціація, статеві ролі, гендерна ідентифікація, сексуальна орієнтація, еротика, інтимна насолода, біологічна репродукція.

Це одна із найважливіших складових загальної людської культури та здорового способу життя, від якої залежать сексуальне та репродуктивне здоров’я, безпека життя, продовження роду Homo sapiens. Формується статева освіченість на рівні суспільства, соціальних груп та особистості. Основними чинниками її формування є Інтернет і телебачення, друзі й ровесники, сім’я, освітні заклади й викладачі, спеціальна література. Статева культура залежить від взаємодії біологічних, психологічних, соціологічних, економічних, етичних, правових, історичних, релігійних, політичних чинників і є важливим компонентом життя людини.

Найважливішими структурними компонентами статевої культури суспільства є: соціальні інститути (наприклад, шлюбу, родини), течії мистецтва (наприклад, еротичне мистецтво, жанр ню), права, нормативні вимоги й заборони (наприклад, репродуктивні права, заборона споріднених шлюбів), традиції й звичаї (наприклад, шлюбні обряди, обряд ініціації), культурні знаки, символи й словесні позначення (наприклад, трикутник вершиною вниз чи вверх, інь та янь, хрест й коло) та ін. У статевій культурі особистості виокремлюють пізнавальний, практично дійовий та ціннісно-емоційний компоненти.

СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ СТАТЕВОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇХ СКЛАДНИКИ

Компонент Складники
Пізнавальний Наукові достовірні знання про анатомію й фізіологію статевої системи, статеве розмноження (запліднення, розвиток зародка, пологи), статеві відносини, сексуальність, біологічні особливості жіночої й чоловічої статей, контрацепція, планування сім’ї та ін.
Практично-дійовий Уміння й навички особистої гігієни статевих органів, спілкування з протилежною статтю, відмінності між еротикою та порнографією, між сексуальністю та репродукцією, критичне осмислення реальних ситуацій, чітке формулювання своєї позиції, самовдосконалення, прийняття рішень й особиста відповідальність та ін.
Ціннісно-емоційний Ціннісні орієнтації (ставлення) та установки, а також переконання, вищі емоції та почуття, якими є: моральні (самоповага й повага до протилежної статі, ставлення до обов’язків), інтелектуальні (пізнавальні інтереси, уподобання, новий досвід), естетичні (почуття краси тіла, стосунків, сімейна гармонія обов’язків), практичні (сексуальне задоволення чи незадоволення від статевої ролі)

Статева культура є важливою складовою здорового способу життя, необхідною передумовою формування сексуального й репродуктивного здоров’я; забезпечує зв’язок поколінь і розвиток людського суспільства, упорядковує й адаптує життя людей до соціальних умов мешкання, захищає від різних захворювань та ін. Значення статевої культури в житті людини виражається через її функції: інформативну, розвивальну, виховну, етичну (нормативну), адаптивну, функцію безпеки життя та ін.

Отже, статева культура є багатогранною й важливою складовою людського буття.

У чому полягає небезпека погіршення стану сексуального та репродуктивного здоров’я в Україні?

Репродуктивне здоров’я – стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, що характеризує здатність людей до відтворення собі подібних. Цей стан передбачає також можливість сексуальних відносин без загрози захворювань, гарантію безпеки вагітності, пологів, виживання і здоров’я дитини, благополуччя матері, можливість планування наступних вагітностей і попередження небажаної вагітності. Турбота про збереження репродуктивного здоров’я – це також і сексуальне здоров’я, метою якого є поліпшення статевого життя та міжособистісних статевих відносин, а не тільки консультації та лікування, пов’язані з репродукцією та інфекціями.

Загальними чинниками, що негативно впливають на стан репродуктивного й статевого здоров’я населення України та показники народжуваності, є: кризове соціально-економічне становище, військово-політична нестабільність, демографічне неблагополуччя, падіння рівня життя, зростаючі стресові навантаження, недостатня соціальна і правова захищеність у сфері праці, погіршення якості харчування, зростання загальної захворюваності населення. До чинників, що вплинули на погіршення статевої культури в країні, належать недостатня увага до ролі інституту родини і втрата історичних українських сімейних традицій.

Нині основними проблемами щодо репродуктивного й сексуального здоров’я в Україні, зокрема, є: висока материнська смертність і смертність немовлят, високий рівень абортів, переривання й ускладнення вагітності та пологів, підліткова вагітність, жіноче та чоловіче безпліддя, поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), онкологічна захворюваність органів статевої системи.

Отже, в Україні виникла ситуація, що створює небезпеку для відтворення населення й загрозу для розвитку суспільства.

Які основні шляхи й способи підвищення рівня статевої культури?

Визнаючи стратегічне значення репродуктивного здоров’я для забезпечення сталого розвитку суспільства, Україна як держава-член Організації Об’єднаних Націй, у 2015 р. схвалила План сталого розвитку на 2016-2030 роки та пов’язані з ним Цілі сталого розвитку. Оптимальним шляхом розв’язування проблем репродуктивного та статевого здоров’я є розробка та реалізація Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року». Метою програми є збереження репродуктивного та статевого здоров’я з дотриманням репродуктивних прав для досягнення благополуччя кожної людини, відтворення населення і сталого розвитку України.

Для реалізації цієї мети й підвищення рівня статевої культури суспільства необхідні:

  • рівний доступ населення до науково достовірної інформації та статевої просвіти;
  • пропаганда здорового способу життя, відповідального батьківства, культури сімейних цінностей, створення сім’ї, планування народження здорової дитини; ефективним може стати впровадження т. зв. АВС-стратегії (Abstinence – утримання, тобто свідомий початок статевого життя в старшому віці, Be faithful – вірність у стосунках, a Condoms – використання презервативів), що поширюється в суспільстві;
  • ефективне статеве виховання дітей, підлітків та молоді з питань профілактики ІПСШ/ВІЛ, запобігання підлітковій вагітності, попередження насильства; статеве виховання представників таких вразливих груп, як люди з інвалідністю, ВІЛ-інфіковані, особи, що перебувають у складних життєвих обставинах;
  • удосконалення правової бази у сфері репродуктивного та статевого здоров’я;
  • організація медико-соціальних послуг для підлітків та молоді в «Клініках, дружніх до молоді» на принципах добровільності, доброзичливості, доступності, конфіденційності, анонімності та неосудливого ставлення до відвідувача;
  • доступність контрацепції для зниження рівня абортів, запобігання ІПСШ/ВІЛ;
  • забезпечення умов для проведення безпечного переривання вагітності;
  • організація скринінгових програм з профілактики та ранньої діагностики онкологічної патології репродуктивних органів у жінок та чоловіків;
  • поліпшення матеріально-технічного та кадрового забезпечення закладів репродуктивного й статевого здоров’я;
  • надання послуг з планування сім’ї, репродуктивного та статевого здоров’я зважаючи на гендерну рівність.

Отже, підвищення рівня статевої культури та збереження репродуктивного й статевого здоров’я стає національним пріоритетом для відтворення людського потенціалу України.

Д/З Опрацювати новий матеріал, параграф 21 с 76.Підотуватися до річної К/Р, Хто ще не здав К/Р-останній строк здачі 8.05.2020

Завдання виконати до 8.05.2020

 

Гр.7/8-біологія

Урок 57.Тема:Річна контрольна робота.

Річна контрольна робота з біології

здобувача освіти гр.7/8

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

                                   __________________________________________________

                                                                        Прізвище ,ім’я 

Завдання з вибором  правильної відповіді

1.Що є пристосуванням організмів

А-життєва форма рослин               .В-.адаптації

Б-.екологічна ніша                             Г-  еволюція

2.Гідробіонти-цеорганізми,що живуть:

А-на межі водного та повітряного середовища

Б-у товщі води та не можуть активно протистоять течіям

В-у водному сереловище

Г-на грунті та в грунті різних водойомів

3.До дерев’янистої життєвої форми життя належить?

А-лопух                                                  В-дуб

Б-лаванда                                                Г-чебрець

4.До водної трав’янистої форми життя належить?

А-стрілолист                                            В-пирій

Б-шипшина                                               Г-бегонія

5.До якої життєвої форми тварин належать касатка акула?

А-риючи .наземні

Б-плаваючи

В-дерев’яні,повітряні

 До якої життєвої форми тварин належить стриж чорний?

А-риючи .наземні

Б-плаваючи

В-дерев’яні,повітряні

 7.Велика панда належить до:

А-екологічно пластичного вида

Б-екологічно непластичного

 8.До планктонним організмам належать:

А-кальмар тихоокеанський                                 В-діатомові водорості

Б-черепаха зелена                                                 Г-беззубка звичайна

9.До бентосним організмам відносять:

А-беззубка звичайна           В-ціанея арктична

Б-кальмар                             Г-черепаха

 10.До пойкілотермії належать тварини:

А-ящірка                               В-кішки

Б-горобці                              Г-ведмеді

 11.Догомойотермії належать тварина:

А-леви                                    В-риби

Б-ящірки                                 Г-жаби

 12.до форм симбіозу належать:

А-мутуалізм                            В-адаптація

Б-еволюція                              Г-терморегуляція

Завдання з повною розгорнутою відповіддю

13.Перерахуйте основні ознаки класифікації життєвих форм тварин

 

14.Дати розгорнуту відповідь хімічному складу повітря

 

15.Охарактеризуйте наземно-повітряне середовище

 

16.Дати розгорнуту відповідь симбіозу

Д/З.Виконати К/Р з біології і негайно здати!!!

Завдання жду до 8.05.2020

 

7 квітня

Гр.1/2-біологія

Урок 66. Тема: Вивчення  будови статевих клітин людини.

Вивчення нового матеріалу.

  1. Будова яйцеклітини і сперматозоїда

Сперматозоїди – чоловічі статеві клітини мають дуже малий розмір (слайд 7). Їхня клітина поділена на головку, шийку і хвіст. Головка містить ядро та цитоплазму. На ній також є акросома із ферментом гіалуронідаза, який забезпечує розчинення оболонки яйцеклітини. У шийці містяться мітохондрії. Оскільки у яйцеклітини потрапляє лише головка, то зигота матиме лише мітохондрії материнської яйцеклітини. Відповідно основною функцією хвоста є переміщення сперматозоїда. Хвіст – орган руху.

Отже, ми дізналися будову чоловічих статевих клітин.

Жіночі статеві клітини хребетних – яйцеклітини. Вони нерухливі та, як правило, більші від сперматозоїдів (Слайд 8). Учні розглядають будову яйцеклітини (Додаток Б.1).

Зазвичай вони мають овальну форму. Детальна будова яйцеклітини на фото посібника.

На утворення гамет впливають гормони статевих залоз. У чоловіків – це яєчка, а у жінок – яєчники. Яєчка містяться у мошонці. Яєчка, як і яєчники є залозами змішаної секреції

Запитання Які особливості будови яйцеклітини?

Наведіть спільні та відмінні риси будови чоловічих та жіночих статевих клітин

  1. Гаметогенез

Отже, ми з вами розглянули будову статевих клітин. Тепер дізнаємося, як вони утворюються в організмі людини. Давайте з’ясуємо, що означають наступні терміни:

  • гаметогенез;
  • оогенез;
  • сперматогенез;
  • спермії;
  • полярні тільця;
  • фолікул.

Таким чином, у процесі оогенезу утворюється одна зріла яйцеклітина, а сперматогенезу – чотири сперматозоїда. Крім того, кількість гамет у жінок закладається ще у ембріональному періоді, а чоловіків упродовж онтогенезу.

Запитання: Чому під час оогенезу утворюється лише одна повноцінна зріла гамета, а під час сперматогенезу – чотири?

  • Чи впливає спосіб життя на розвиток гамет?

Справді, шкідливий спосіб життя негативно впливає на гаметогенез. Зараз ми із вами з’ясуємо, що негативно впливає на розвиток сперматозоїдів. По бажанню таку ж інформацію ви можете підготувати на наступний урок про вплив способу життя жінки на оогенез. Цікаву інформацію ви знайдете за посиланням https://www.pinterest.com/search/pins/?q=fertilization&rs=typed.

Д/З Опрацювати новий матеріал .Використовуючи картинки посібника намалювати статеві клітини людини і підписати їх будову.

Виконати завдання до 8.05.2020

 

Гр.1/2-біологія

Урок 67. Тема: Вивчення етапів ембріогенезу.

Вивчення нового матеріалу.

Ембріональний розвиток людини починається з утворення зиготи й закінчується народженням дитини. Він триває 40 тижнів.

Ембріональний період розвитку людини поділяють на три періоди: початковий (1-й тиждень); зародковий (з 2-го по 8-й тиждень); передплідний (з 9-го тижня по 12-й); плідний (з 13-го тижня до народження дитини).

1) Перший тиждень. Дроблення заплідненої яйцеклітини, утворення бластули — порожнистої кулі — через 4-5 днів після запліднення. Дроблення починається наприкінці першої доби. Одні бластомери поділяються швидше, інші — повільніше. Перші в майбутньому утворять зв’язок зародка з організмом матері, останні — тіло зародка.

Через 6-9 днів після запліднення відбувається імплантація (проникнення і закріплення у внутрішньому шарі тканин) зародка у стінку матки. До цього моменту він росте і розвивається, використовуючи запас поживних речовин яйцеклітини. Прикріпившись, ембріон починає отримувати поживні речовини з організму матері.

2) Другий тиждень. Відбувається гаструляція. Клітини зародка спеціалізуються. Утворюються три зародкові листки — ектодерма, мезодерма та ентодерма.

3) Третій тиждень. Починається утворення хребта у зародка. Розвивається нервова трубка — початок утворення спинного та головного мозку. У жінки припиняються менструації. Це може бути ознакою вагітності.

4) Четвертий тиждень. Починається формування серця, кровоносних судин, крові та кишечнику. Розвивається пуповина.

5) П’ятий тиждень. Закладається головний мозок. З’являються зачатки кінцівок — маленькі виступи, майбутні руки та ноги. Серце має вигляд великої трубки та починає скорочуватися, перекачуючи кров. Це можна побачити під час УЗД.

6) Шостий тиждень. Починається формування очей та вух.

7) Сьомий тиждень. Розвиваються всі основні внутрішні органи. Формується обличчя. Очі набувають забарвлення. Формуються рот та язик. Починається розвиток рук та ніг.

8) До дванадцятого тижня плід є повністю сформованим: є всі органи, м’язи, кістки, можна розрізнити пальці рук та ніг добре розвинуті статеві органи. Плід набуває здатності до руху. За час вагітності, що залишився, він здебільшого росте.

9) До двадцятого тижня починається ріст волосся, у тому числі брів та вій. Розвиваються візерунки на шкірі пальців ростуть нігті на руках та ногах рука міцно стискається. Зазвичай між шістнадцятим і двадцятим тижнем дитина вперше починає рухатися.

10) Двадцять четвертий тиждень. Відкриваються очі.

11) До двадцять шостого тижня з’являються добрі шанси вижити за передчасних пологів.

12) До двадцять восьмого тижня дитина активно рухається. Реагує на дотик та гучні звуки. Ковтає амніотичну рідину та виділяє сечу.

13) До тридцятого тижня зазвичай лежить у положенні головою донизу, готуючись з’явитися на світ.

14) Сорок тижнів (9 місяців). Завершується ембріональний розвиток. Відбуваються пологи.

Ембріональна індукція — це процес впливу одних частин зародку (індуктор) на інші (реагуюча частина). У результаті такої взаємодії утворюється орган. Індуктор — частина зародка, що напрямляє розвиток інших частин зародка.

. ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Лабораторна робота № 4-Виконати самостійно у конспекті і надіслати роботу викладачу на електрону пошту

Тема. Вивчення етапів ембріогенезу.

Мета: вивчити стадії та особливості ембріонального розвитку .

Обладнання і матеріали: мікроскопи, постійні мікропрепарати яйцеклітини, бластули, гаструли й нейрули.

Хід роботи

Завдання 1. Дослідження етапів ембріогенезу

  1. Розгляньте постійні мікропрепарати ембріонального розвитку. Знайдіть у полі зору мікроскопа зародок на стадіях дроблення, гаструли. Порівняйте побачене зі схемами, замалюйте мікропрепарат, підпишіть малюнок, зробіть позначення.
  2. Складіть порівняльну таблицю етапів ембріонального розвитку.
  3. Схарактеризуйте зародкові листки і всі дані запишіть у таблицю.

Складіть висновок до лабораторної роботи.

Д/З Опрацювати відповідний параграф підручника. Підготувати повідомлення про вплив алкоголю, нікотину, наркотичних речовин та фізико-хімічних факторів зовнішнього середовища на розвиток людини.

Виконати завдання до 8.05.2020.

 

Гр.3/4-біологія

Урок 41. Тема: Закономірності мінливості (спадкової, неспадкової) людини.

Вивчення нового матеріалу.

Модифікаційна мінливість виникає під впливом навколишнього середовища і є відповіддю на конкретні зміни. Світло, тепло, волога, хімічний склад і структура середовища діють на активність ферментів і змінюють хід біохімічних реакцій у організмі. Набуті ознаки формуються в процесі життєдіяльності і не успадковуються, тому що за модифікацій змінюється тільки фенотип, а генотип залишається незмінним. Успадковується тільки генотип з його специфічною нормою реакції (межами зміни ознак) на зміни середовища.

Модифікаційна мінливість є оборотною — зміна зникає, якщо припиняє дію чинник, що її викликав; є масовою — виявляється однаково в усіх особин виду.

Таким чином, сукупність ознак особини (її фенотип) є наслідком реалізації генетичної інформації в конкретних умовах середовища й формується в процесі онтогенезу починаючи з моменту запліднення. Прикладами модифікаційної мінливості у людини також є:

  • збільшення вмісту еритроцитів у крові під час підйому в гори;
  • збільшення пігментації шкіри під час інтенсивного УФ-опромінення;
  • розвиток кістково-м’язової системи в результаті тренувань.
  1. 2. Типи модифікаційної мінливості

Розрізняють вікові, сезонні та екологічні модифікації . Вони виявляються лише в міру виявлення ознаки, зміни генотипу не відбувається . І не завжди межі між цими модифікаціями є чіткими

1) Вікові, або онтогенетичні, модифікації — постійна зміна ознак у процесі розвитку особини. У людини відбувається модифікація морфо-фізіологічних та психічних ознак. Наприклад, дитина не зможе правильно розвиватися фізично й інтелектуально, якщо у ранньому дитинстві на неї не будуть впливати нормальні зовнішні, у тому числі й соціальні, фактори. Так, тривале перебування у соціально неблагополучному середовищі може вплинути на розвиток інтелекту.

2) Сезонні модифікації — генетично визначена зміна ознак, що є наслідком сезонних змін умов клімату. Прикладом у людини є засмага влітку.

3) Екологічні модифікації — змінюють кількісні (кількість нащадків, маса людини, зріст) та якісні (колір шкіри під впливом ультрафіолету, викривлені внаслідок рахіту кінцівки) ознаки.

Якщо у ряду поколінь умови не змінюються, ступінь виявлення ознаки у нащадків зберігається, і її можна прийняти за стійку спадкову ознаку.

  1. Характерні риси модифікаційної мінливості

Характерними рисами модифікаційної мінливості є:

  • адаптивні зміни;
  • пристосувальний характер (у відповідь на умови середовища, що змінилися, в особини також виявляються фенотипічні зміни);
  • оборотність у межах одного покоління (зі зміною зовнішніх умов у дорослих змінюється ступінь виявлення ознаки);
  • модифікації є адекватними (ступінь виявлення ознаки прямо залежить від виду і тривалості чинника);
  • має масовий характер (однаковий чинник викликає приблизно однакові зміни в особин, що схожі за генотипом);
  • має межі — норму реакції.

Комбінативна мінливість — мінливість, в основі якої лежить утворення рекомбінації (таких комбінацій генів, яких не було у батьків). Вона є результатом комбінацій генів та хромосом, що несуть різні алелі (тобто перерозподілу генетичного матеріалу батьків серед їхніх нащадків). Рекомбінація зазвичай відбувається в мейозі під час розвитку статевих клітин та під час запліднення у зиготі.

Джерелами спадкової мінливості є: незалежне розходження гомологічних хромосом у анафазі І мейозу; взаємний обмін ділянками гомологічних хромосом (кросинговер) у профазі І мейозу; випадкове поєднання гамет під час запліднення.

Всі ці джерела спадкової мінливості діють одночасно і незалежно, забезпечуючи при цьому постійне «перетасування» генів. Це призводить до виникнення організмів з іншими генотипом та фенотипом. Самі гени при цьому не змінюються

Д/З. Опрацювати новий матеріал

Виконати завдання до 8.05.2020

 

8 квітня

Гр.1/2-біологія

Урок 68. Тема: Узагальнення теми: «Репродукція та розвиток»

Повторення  теми за запитаннями:

  1. Як відбувається ріст і розвиток організму людини? Які фактори на це впливають?
  2. Як побудовані статеві клітини людини, які їхні функції?
  3. Де і яким чином вони утворюються?
  4. Які етапи ембріонального розвитку виділяють? Що відбувається на кожному з них?
  5. Які чинники здатні справляти позитивний та негативний вплив на процеси росту та розвитку людини?

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ З ТЕМИ

Варіант І

Оберіть одну правильну відповідь.

  1. До способів статевого розмноження належить:

А поліембріонія

Б поділ клітини навпіл

В брунькування

Г фрагментація тіла

  1. Які процеси відбуваються за диференціації клітин?

А поділ навпіл

Б старіння і смерть

В спеціалізація

Г перехід у стан спокою

  1. Оберіть частину сперматозоїда, яка забезпечує розчинення оболонки яйцеклітини:

А ядро

Б акросома

В шийка

Г хвостик

  1. За якого з методів репродуктивної медицини жінка виношує дитину іншого подружжя?

А всиновлення

Б донорство яйцеклітини

В сурогатне материнство

Г заморожування ембріонів

  1. Встановіть відповідність між назвами організмів та типами їх нестатевого розмноження.
1 Бактерії А Брунькування
2 Малярійний плазмодій Б Фрагментація
3 Дріжджі В Множинний поділ
4 Морська зірка Г Вегетативне розмноження
Д Поділ клітини навпіл
  1. Охарактеризуйте вплив тютюнопаління на організм підлітка. Які зміни виникають у організмі?

Варіант ІІ

Оберіть одну правильну відповідь.

  1. До форм нестатевого розмноження належить:

А поліембріонія

Б брунькування

В партеногенез

Г неотенія

  1. До якої групи онкогенних факторів належить іонізуюче випромінювання?

А фізичні

Б хімічні

В біологічні

Г біохімічні

  1. Оберіть частину яйцеклітини, що містить запас поживних речовин:

А променистий вінець

Б прозора мембрана

В жовточка мембрана

Г ядро

  1. Оберіть відповідь, що не належить до причин порушення запліднення:

А застосування засобів контрацепції

Б патологія статевої системи жінки

В кількість сперматозоїдів менша за 150 млн

Г раннє статеве дозрівання

  1. Встановіть відповідність між частинами сперматозоїду та функціями, які вони виконують.
1 Ядро в голівці А Рух
2 Акросома Б Містить хромосоми
3 Шийка В Містить мітохондрії
4 Хвостик Г Містить травні ферменти
Д Синтез білків
  1. Охарактеризуйте вплив алкоголю на організм підлітка. Які зміни спричиняє в організмі тривале вживання алкоголю?

Д/З. Підготуйте повідомлення з теми «Можливості та перспективи застосування досягнень з біології».

 

Гр.1/2-біологія

Урок 69.Тема:Річна контрольна робота.

Річна контрольна робота з біології

здобувача освіти гр.1/2

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

                                     ___________________________________________________

                                                         Прізвище ,ім’я 

 І рівень

1.Позначте основну функцію гемоглобіну.

А. Моторна.      Б. Транспортна.         В. Захисна.           Г. Ферментативна.

2.Визначте науку, яка вивчає хімічний склад живого.

А. Анатомія.   Б. Фізіологія.     В. Систематика.    Г. Біохімія.

3.Оберіть групу елементів, до якої належить карбон.

А. Макроелементи.          Б. Мікроелементи.             В. Органогенні.

Г. Ультрамікроелементи.

4.Назвіть процес подвоєння молекул ДНК.

А. Денатурація.     Б. Ренатурація.           В. Деструкція.       Г. Реплікація.

5.Назвіть антикодон т-РНК, який комплементарний кодону ДНК – АТТ.

А. ТАА.         Б. УАА.            В. УАГ.             Г. АУЦ.

6.Назвати структуру, що входить до складу ядра.

А. Рибосома.     Б. Хромосома.        В. Лізосома.          Г. Вакуоля.

ІІ рівень

1.Позначте сполуку, що не належить до вуглеводів.

А. Глюкоза.      Б. Сахароза.       В. Крохмаль.         Г. Ліпаза.

2.Назвіть структуру, що не входить до складу РНК.

А. Дезоксирибоза.   Б. Рибоза.        В. Фосфатна кислота.       Г. Гуанін.

3.Позначте сполуку, яка не належить до білків.

А. Гемоглобін.           Б. Крохмаль.           В. Актин.         Г. Інсулін.

4.Назвіть нуклеїнову кислоту, яка зберігає спадкову мінливість.

А. ДНК.       Б. і-РНК.             В. р-РНК.         Г. АТФ

5.Назвіть організм, який належить до прокаріот.

А. Вірус грипу.           Б. Кишкова паличка.        В. Опеньок.           Г. Амеба.

6.Назвати функцію, що не виконують ліпіди.

А. Захисна.      Б. Енергетична.            В. Запасаюча.         Г. Регуляторна.

ІІІ рівень

1.Назвати правильне твердження.

А. До поверхневого апарату тваринної клітини відноситься глікокалікс.

Б. Мономерами білка є нуклеотиди.

В. Організм людини може синтезувати незамінні амінокислоти.

Г. Хлоропласти мають власну ДНК.

2.Установіть відповідність, утворивши логічні пари.

А. Розширення ареалу у тарганів.         1. Біогеоценотичний рівень.

Б. Заболочення озера.                             2. Клітинний рівень.

В. поділ клітин.                                       3. Видово-популяційний рівень.

Г. Кислотні дощі.                                    4. Біосферний.

3.Розташуйте речовини в порядку збільшення їхньої молекулярної маси від нижчої до вищої.

А. ДНК.            Б. Білок.           В. Моносахариди.          Г. Вода.

ІV  рівень

  1. Розв’яжіть задачу.

У молекулі ДНК із відносною масою 103500 на частку аденілових нуклеотидів припадає 24150. Визначте кількість цитидилових нуклеотидів.

Виконати роботу на окремих аркушах, а не у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту. Після карантину  контрольну роботу  здати Дунаєвській Г.В

З 27.04.2020 по 30.04.2020

27 квітня

7/8-біологія

 Урок 47.Тема:Практична робота 1:Вивчення адаптованості різних організмів до середовища існування.

Мета: визначити ознаки адаптованості різних видів організмів до водного, наземного й ґрунтового середовища існування

Обладнання :підручник, фото та малюнки рослинного і тваринного світу.

Хід роботи

  1. Розгляньте зображення представників видів організмів. Розподіліть їх на групи відповідно до середовища існування.
  2. Складіть план опису ознак адаптованості організмів до середовища існування (зверніть увагу на форму й особливості покриву тіла, особливості будови кінцівок тощо).
  3. Опишіть ознаки адаптованості різних організмів до певного середовища існування.

Зробити висновки.

Д/З: повторити параграф 14.Практичну роботу написати у конспектіОБОВ’ЯЗКОВОНаписану П/Р надіслати викладачу на електронну пошту або фото на Вайбер

Виконати завдання до 1.05-2020р.

1/2-біологія

Урок.61.Тема:Репродуктивне здоров’я. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини.

Вивчення нового матеріалу

Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини

Репродуктивна медицина — це напрямок медико-біологічних знань, що мають на меті допомогу в народженні дитини, регуляцію народження та планування сім’ї. Репродуктивна медицина є синтезом знань з гінекології, андрології, біології, генетики, цитології та кріобіології.

У наш час існують такі можливості репродуктивної медицини:

1) Осіменіння спермою чоловіка або донора — здійснюють у деяких випадках ендокринного, імунологічного чи чоловічого безпліддя.

2) Запліднення у пробірці — отримання з яєчників жінки зрілих яйцеклітин та запліднення їх сперматозоїдами чоловіка (або донора). Потім утворені ембріони розвиваються в інкубаторі протягом 48-72 годин і пересаджуються в матку жінки.

3) Ін’єкція сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини — проводять за складних форм чоловічого безпліддя або в окремих випадках у разі розладів репродуктивного здоров’я одночасно чоловіка та жінки.

4) Донорство яйцеклітини — для жінок, у яких яйцеклітина не визріває, а також за високого ризику появи спадкових захворювань у дитини. Дозволяє виносити і народити здорового малюка. яйцеклітини отримують від здорової жінки-донора.

5) Сурогатне материнство — для жінок, у яких видалена матка, або для тих, кому вагітність протипоказана за станом здоров’я. Використовують яйцеклітини та сперматозоїд подружжя, але ембріони переносять у порожнину матки здорової жінки, яка і є сурогатною матір’ю.

6) Заморожування ембріонів — для зберігання і використання ембріонів, що розвиваються, за програмою екстракорпорального запліднення (ЕКО). За необхідності ембріони розморожують та переносять у порожнину матки.

7) Банк донорської сперми — використовують у разі повного чоловічого безпліддя або за відсутності у жінки партнера, але за бажання мати дитину.

За різними оцінками, новітні репродуктивні технології дають успішний результат у 20-30 % випадків. Тобто за їх застосування кожна друга-третя пара з десяти народжує малюка.

Перша дитина, що з’явилася на світ у результаті штучного запліднення, народилася у Великобританії 25 липня 1978 року. Через 13 років — 1991-го — вперше така дитина народилася і в Україні.

Процедура штучного запліднення у багатьох випадків є досить коштовною. Тому в Україні існують державні дотації. На сьогоднішній день демографічний стан у нашій країні є несприятливим. Репродуктивна відповідальність покладена на покоління, яке народилося в 1990-ті роки і є само по собі малочисельним. Іншими словами, тоді не народилися ті, що зараз могли б бути батьками. Тому застосування технологій репродуктивної медицини є перспективним.

  1. Біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини

На ранніх етапах еволюції людина була повністю включена до екосистем, і на її розмноження значно більшою мірою впливали біологічні аспекти (особливості власної біології та взаємозв’язок з іншими видами) та абіотичні фактори (температура та осади), ніж соціальні. Дуже значний вплив мали хвороби, голод, напади хижаків, висока дитяча смертність, а також обмеженість території зі сприятливими кліматичними умовами відповідно до фізіологічних можливостей. Біологічними аспектами регуляції розмноження людини в наш час є:

1) Статеве дозрівання настає достатньо пізно: для жінок — у 1719 років, для чоловіків — у 18-20 років.

2) Періоди розмноження не мають сезонної циклічності. У жінок цикл дозрівання яйцеклітини становить приблизно 28 днів і триває в середньому з 12 до 45 років. У чоловіків дозрілі сперматозоїди утворюються постійно починаючи в середньому з 14 років і до старості. Отже, діти можуть народжуватися протягом усього року.

3) Після народження дитини цикл дозрівання нових яйцеклітин відновлюється через кілька місяців. Тож теоретично жінка може народжувати дітей з різницею в 1-1,5 року.

З розвитком культури, науки та техніки більш значну роль почали відігравати соціальні чинники. А біологічні механізми зменшили свій вплив, утім, не втративши його повністю. Соціальні аспекти регуляції розмноження людини в наш час такі:

1) Через соціальні фактори жінки найчастіше народжують дітей після 18 і до 38 років. Хоча запліднення можливе на кілька років раніше і пізніше.

2) Жінки зорієнтовані за піклування про дитину й через економічні труднощі найчастіше народжують 1-2 дитини.

3) У наш час жінки спочатку прагнуть побудувати кар’єру, а потім народжувати дітей. Тому народження першої дитини відкладається до 30 років.

4) Жінкам не рекомендують народжувати дитину з різницею менше ніж 2 роки задля повного відновлення організму. Оптимальною є різниця в 6 років.

Розвиток медицини дозволив значно зменшити небезпеку найбільш небезпечних інфекційних захворювань — чуми, холери, віспи. їхні збудники продовжують існувати у природі, але вірогідність проникнення у людські популяції є дуже малою завдяки діяльності спеціальних служб. Однак свій внесок роблять СНІД, пріонові захворюванні та інші.

Також значно подовжено середню тривалість життя (71 рік, за останніми даними для Україні). Зменшено дитячу смертність — особливо порівняно з давніми часами та середньовіччям, коли смерть у дитинстві була чимсь звичним. На зміну багатодітним сім’ям прийшли сім’ї з 1-2 дітьми. Поява ефективних засобів контрацепції також дозволила більш точно планувати кількість дітей у сім’ї. Також існують культурні традиції стосовно кількості дітей, застосування контролю народжуваності й багатодітності.

Д/З. Опрацювати новий матеріал, скласти конспект Повторити закономірності й етапи ембріогенезу тварин.

Виконати завдання до 1.05-2020

 

28 квітня

1/2-хімія

Урок 56.Тема: Роль органічної хімії у розв’язанні продовольчої проблеми, створення нових матеріалів.

Джерела енергії, перспективи їх використання

За Проти Перспектива
 

Газ

Надійність,               менші забруднення порівняно з вугіллям, менші     викиди вуглекислого газу Поклади вичерпуються                                        і зростає залежність від імпорту.                               Викиди вуглекислого                                  газу значні.  

 

Залежність від газу, як очікують, зростатиме.

Вугілля Традиційно Високі Уряд        твердить,

 

використовується з             невисокими затратами.         Ціни зростають повільніше ніж на газ інафту. викиди вуглекислого газу, та газу, що спричиняє дощі з сірчаною кислотою. що розвиватиме галузь і інвестивуватиме у новітні очисніфільтри
 

 

 

 

АЕС

Мінімальні викиди вуглекислого газу. Надійність і ефективність.

Мала залежність від зростання цін на нафту ігаз

Вартість побудови                   і виведення з ладу АЕС,            безпека експлуатації викликають занепокоєння  

Своєчасне спорудження                                    нових потужностей                    на доповнення      та    заміну тим, що знімаються з експлуатаціїі.

 

 

 

 

 

ГЕС

Жодних викидів вуглекислого газу. Не залежить від цін на викопне паливо                              чи політичної ситуації.                          Після побудови дамби – низька собівартість Природній

потік                      рік

залежить               від опадів дощу. Висока ціна для природи      і

суспільства           від затоплення земель                               під водяний резервуар

 

 

Більшість великих                                 річок експлуатуються,         але менші                     проекти можливі                               у

майбутньому.

 

 

 

Газ             з

відходів

При      гнитті відходів виділяється метан, що вдвічі небезпечніший для            глобального потепління,          ніж вуглекислийгаз  

Спалення метану        утворює вуглекислий           та інші            шкідливі гази

 

Технологія вже використовується, але з поглибленням програм переробки відходів зменшиться база для її застосування.

 

 

 

Нафта

 

 

Надійна          і добре відпрацьована технологія.

Неефективн ість виробництва. Залежність   від стрибків       цін     та політично нестабільних країн походження нафти.  

Нафта поступово витісняється                        з виробництва електроенергії,                                         але домінує як пальне для автомобілів

 

Біопали- во

Рослинне паливо     вважають екологічно чистим,                    бо Потребують великих посівних площ.

Вуглекислий газ

Вирощування рослин на паливо буде можливе                                        при покращенні

 

утворені        викиди вуглекислого газу при             спаленні компенсуються поглинанням цього газу самими рослинами викидається              в

атмосферу           при вирощуванні             і транспортуванні рослин.

врожайності
 

 

 

 

Вітряки

Відновлюва на енергія, не залежить від цін на                      паливо. Турбіни швидко будуються і не дають шкідливих викидів Дорожче за спалення викопних                        палив. Залежність     від вітру.           Місцеві громади нарікають на шум турбін і зіпсовані краєвиди.  

 

Активно підтримується. Ціни на будівництво зменшуються.

 

 

Сонячні батареї

 

Безкоштовн е і відновлюване джерело енергії

Сонячне випромінювання обмежене.

Залежить від кількості годин світлового дня

 

Потужність не

висока.               Очікують покращення технологій до 2030року.

 

 

Хвилі та приливи

 

 

Відновлювана       енергія

– наявна

Коштовне будівництво           та можливий       вплив на     природу  при побудові резервуарів  

Використання припливів                   лише досліджується.

 

Д/З. Вивчити новий матеріал. Підготуватися до річної контрольної роботи.

Приклади розв’язання задач

Задача 1. Етанол об’ємом 30 мл (густина 0,79 г/мл) нагріли з надлишком броміду натрію і сульфатної кислоти. З реакційної суміші виділили брометан масою 42,3 г. Обчисліть масову частку виходу брометану.

Розв’язання. При нагріванні суміші етанолу з бромідом калію та сульфатною кислотою відбуваються реакції:

2KBr + H2SO4  2HBr + K2SO4; (а)

С2Н5ОН + НВr С2Н5Вr + Н2O. (б) Брометан

Обчислюємо масу і кількість речовини етанолу, взятого для реакції:

M(С2Н5ОН) = V(С2Н5ОН) ∙ р(С2Н5OН);

M(С2Н5OН) = 30 ∙ 0,79 ≈ 23,7 (г);

Із рівняння реакції (б) випливає:

N(С2Н5Вr) = n(С2Н5ОН); n(С2Н5Вr) = 0,515 (моль).

Розраховуємо масу брометану, який міг би утворитися при 100 %-му виході:

m(С2Н5Вr) = n(С2Н5Вr) ∙ M(С2Н5Вr);

m(С2Н5Вr) = 0,515 ∙ 109 ≈56,1 (г).

Обчислюємо масову частку виходу брометану:

Відповідь: масова частка виходу брометану= 75,4%

 Задача 2.. Який обєм діоксиду карбону (ІV) утвориться при згорянні пропану обємом 11. 2 літра (н.у.).

Розв’язання:

                                             11,2л                 х л

Дано:V(С3Н8) = 11,2л           С3Н8  + 5О2 → 3СО2  + 4Н2О

    V(СО2) – ?                          1л                     3л

                                                        Х = 11,2 ∙3 = 33,6л

                                                        Відповідь: 33,6л СО2.

 Задача 3. Масова частка крохмалю у картоплі становить 20 %. Розрахуйте масу глюкози, яку можна добути з картоплі масою 405 кг. Вихід продукту дорівнює 70 %.

Розв’язання. Складаємо рівняння реакції гідролізу крохмалю, в результаті якої утворюється глюкоза:

6Н10О5)x: + хН2O -> xС6Н12О6.

Крохмаль                       Глюкоза

Розраховуємо масу крохмалю в картоплі:

Визначаємо кількість речовини крохмалю:

Із рівняння реакції гідролізу крохмалю випливає:

Звідки дістаємо:

N(глюкози) = х – n (крохмалю); n(глюкози) = 

Обчислюємо масу глюкози, яку можна добути при кількісному виході:

M(глюкози) = n(глюкози) ∙ М(глюкози);

M(глюкози) = 0,5 ∙180 = 90 (кг).

Враховуючи масову частку виходу продукту, обчислюємо масу фактично добутої глюкози:

 Відповідь: маса глюкози=63(кг)

Контрольну роботу виконати на окремих аркушах, а не у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту або на Вайбер до 5.05-2020

Річна контрольна робота з хімії

здобувача освіти гр.-1/2

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

ПІБ

І рівень(по 0,5б)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

  1. Позначте суфікс, який характерний для назви альдегідів:

А –ол;         Б-аль;         В-ан;          Г-ен

  1. Позначте загальну формулу насичених одноатомних спиртів:

А СnН2nOH;     Б СnН2nO2;     В СnН2n+2O;     Г СnН2nO.

  1. Позначте речовину, за допомогою якої можна визначити формальдегід у розчині:

А калій гідроксид;             Б арґентум (І) оксид;

В ферум (ІІ) хлорид;         Г купрум (ІІ) гідроксид

  1. Вкажіть назву речовини С17Н35СООН:

А пальмітинова кислота;    Б стеаринова кислота;

В масляна кислота;              Г олеїнова кислота.

  1. Позначте ознаку, характерну для глюкози:

А за звичайних умов легко реагує з натрій гідроксидом;

Б має молекулярні кристалічні гратки;

В за звичайних умов  – рідина;

Г її розчин проводить електричний струм.

  1. Позначте групу вуглеводів, до яких належить крохмаль:

А моносахариди;               Б дисахариди;

В олігосахариди;              Г полісахариди;

ІІ рівень (по 1 б)

Завдання на встановлення відповідності

  1. Встановіть відповідність між формулою кислоти та її назвою:

1 СН3 – СН2 – СН2 – СООН                       А 3,3,4- триметилпентанова кислота

2 СН3 -СН(Cl)- СН(СН3)- СН2– СООН      Б 2,2-диметил-4-етилпентанова кислота

3 СН3  СН(CН3)  С(СН3)2 -СН2– СООН      В Бутанова кислота

Г 3-метил-4-хлоропентанова кислота

  1. 8. Встановіть відповідність між назвою речовини та галузями її застосування:

1 гліцерол;                                  А Для виготовлення пластмас

2 метаналь ;                                Б В медицині для виготовлення мазей

3 оцтова кислота                        В В харчовій промисловості

Г  добування мила

Завдання на встановлення послідовності (1б)

  1. Установіть генетичний ланцюжок добування оцтової кислоти:

А хлороетан;                       Б етаналь;

В етанол;                              Г етан;

ІІІ рівень(по1,5б)

Завдання відкритої форми (1,5б)

  1. Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі перетворення:

Метан → Х → метанол → Y → метанова кислота →  етилметаноат →вуглекислий газ 

  1. Обчисліть об’єм вуглекислого газу (н.у.), що виділяється при спиртовому бродінні глюкози масою 360г.

ІV рівень

Завдання відкритої форми (3б)

  1. Під час взаємодії етанолу масою 13,8г з купрум (ІІ) оксидом масою 28г добули альдегід, маса якого становила 9,24г. Визначте вихід продукту реакції.

Контрольну роботи виконати до 5.05.2020.

 

1/2-біологія

Урок 62 Тема:Біологічні і соціальні аспекти регуляції розмноження у людини. Емріогенез людини.

Вивчення нового матеріалу

Біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини

Біологічними аспектами регуляції розмноження людини є:

1) Статеве дозрівання настає достатньо пізно: для жінок — у 17-19 років, для чоловіків — у 18-20 років.

2) Періоди розмноження не мають сезонної циклічності. Діти можуть народжуватися протягом усього року.

3) Після народження дитини цикл дозрівання нових яйцеклітин відновлюється через кілька місяців. Тож теоретично жінка може народжувати дітей з різницею в 1-1,5 року.

Соціальні аспекти регуляції розмноження людини в наш час такі:

1) Через соціальні фактори жінки найчастіше народжують дітей після 18 і до 38 років. Хоча запліднення можливе на кілька років раніше і пізніше.

2) Через економічні труднощі найчастіше народжують 1-2 дитини.

3) народження першої дитини відкладається до 30 років (після побудови кар’єри).

Д/З. опрацювати новий матеріал. Відповісти на питання:1. Що таке репродуктивне здоров’я? Які фактори негативно впливають на репродуктивне здоров’я?2. Яке призначення репродуктивної медицини? Які можливості репродуктивної медицини існують у наш час?3. Яким є вплив біологічних та соціальних аспектів у регуляцію розмноження людини?

Виконати завдання до 1.05-2020.

29 квітня

3/4-хімія

Урок 53.Тема:Зв’язки між класами органічних речовин.

Повторюємо тему:Класи органічних речовин.

  1. 1. Назвіть наступні речовини, вкажіть класи органічних сполук, до яких вони належать:

2.Наведіть приклади і назвіть речовини, загальні формули яких наступні:

1 група: речовини із загальною формулою А 2 група: речовини із загальною формулою Б 3 група: речовини із загальною формулою В 4 група: речовини із загальною формулою Г

Між речовинами яких груп можлива взаємодія? Складіть 2 рівняння реакцій.

Д/З. Повторити основні класи органічних сполук. Виконати завдання у конспекті і надіслати викладачу на його електронну пошту

Виконати завдання до 1.05-2020

7/8-біологія

Урок 48.Тема: Поширення паразитизму серед різних груп організмів.

Вивчення нового матеріалу

Поширення паразитизму поміж різних груп організмів. Паразитизм поширений у всіх групах організмів – бактеріях, рослинах, грибах і тваринах. Можна помітити пряму залежність кількості видів-паразитів у кожній із цих груп організмів від щабля еволюційного розвитку, на якому ця група перебуває.

Поміж рослин можна виділити напівпаразитичні організми, які містять хлорофіл і здатні синтезувати органічні речовини за рахунок світлової енергії, зокрема омела. Інші рослини-паразити не містять хлорофілу, тому живляться лише за рахунок рослини-хазяїна, зокрема повитиця (рис. 69).

Багато паразитичних форм є поміж грибів. Це різні види сажкових, іржастих, борошнисторосяних грибів, які викликають захворювання (рис. 70). Поміж шапинкових грибів усім відомий трутовик, що паразитує на стовбурах дерев. Захворювання людини, спричинені патологічними для неї грибами, називають мікозами. Значного поширення набули такі грибкові захворювання, як дерматофітій та кандидоз (молочниця).

Багато видів бактерій формують паразитичні відносини з рослинними, тваринними та грибними організмами. У цих випадках їх класифікують як патогени (збудники), або хвороботворні бактерії. Вони спричиняють різні інфекційні захворювання. Зокрема, у рослин унаслідок впливу хвороботворних бактерій виникають бактеріальні опіки, гнилі та рак. У тварин бактеріальне походження мають такі захворювання, як сибірка, бруцельоз і чума, а в людини – туберкульоз, дифтерія, черевний тиф, правець, холера, чума, ботулізм тощо.

Рис. 69. Паразитичні рослини

Омела

Повитиця

Рис. 70. Захворювання рослин, спричинені паразитичними грибами

Плодова гниль яблуні

Борошниста роса полуниці

Створіть просвітницькі проекти для учнів та учениць 6 класу: «Паразитичні рослини України», «Захворювання рослин, спричинені паразитичними грибами», «Мікози людини».

Багато паразитичних видів тварин є поміж плоских, круглих і кільчастих червів, молюсків, членистоногих (пригадайте види, з якими ви ознайомилися під час вивчення тварин).

Д/З Опрацювати параграф 15.Відповісти на питання: Наведіть приклади організмів поміж різних груп, що пристосувалися до паразитичного способу життя.

Виконати завдання до 1.05-2020

Підготуватися  до річної контрольної роботи з біології

Контрольну роботу виконати на окремих аркушах, а не у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту або на Вайбер до 5.05-2020

 Річна контрольна робота з біології

здобувача освіти гр.7/8

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

 

                                     ________________

                                                                        Прізвище ,ім’я 

 Завдання з вибором  правильної відповіді

1.Що є пристосуванням організмів

А-життєва форма рослин               .В-.адаптації

Б-.екологічна ніша                             Г-  еволюція

 

2.Гідробіонти-цеорганізми,що живуть:

А-на межі водного та повітряного середовища

Б-у товщі води та не можуть активно протистоять течіям

В-у водному сереловище

Г-на грунті та в грунті різних водойомів

 

3.До дерев’янистої життєвої форми життя належить?

А-лопух                                                  В-дуб

Б-лаванда                                                Г-чебрець

 

4.До водної трав’янистої форми життя належить?

А-стрілолист                                            В-пирій

Б-шипшина                                               Г-бегонія

 

5.До якої життєвої форми тварин належать касатка акула?

А-риючи .наземні

Б-плаваючи

В-дерев’яні,повітряні

 

  1. До якої життєвої форми тварин належить стриж чорний?

А-риючи .наземні

Б-плаваючи

В-дерев’яні,повітряні

 

7.Велика панда належить до:

А-екологічно пластичного вида

Б-екологічно непластичного

 

8.До планктонним організмам належать:

А-кальмар тихоокеанський                                 В-діатомові водорості

Б-черепаха зелена                                                 Г-беззубка звичайна

 

9.До бентосним організмам відносять:

А-беззубка звичайна           В-ціанея арктична

Б-кальмар                             Г-черепаха

 

10.До пойкілотермії належать тварини:

А-ящірка                               В-кішки

Б-горобці                              Г-ведмеді

 

11.Догомойотермії належать тварина:

А-леви                                    В-риби

Б-ящірки                                 Г-жаби

 

12.до форм симбіозу належать:

А-мутуалізм                            В-адаптація

Б-еволюція                              Г-терморегуляція

Завдання з повною розгорнутою відповіддю

 13.Перерахуйте основні ознаки класифікації життєвих форм тварин

 14.Дати розгорнуту відповідь хімічному складу повітря

15.Охарактеризуйте наземно-повітряне середовище

16.Дати розгорнуту відповідь симбіозу

 

30 квітня

7/8-біологія

Урок 49.Тема:Адаптації паразитів до мешкання в організмі хазяїна

Вивчення нового матеріалу.

Адаптації паразитів до мешкання в організмі хазяїна. Існування паразитів у специфічному середовищі зумовлює деякі особливості їхньої будови, фізіології та розмноження. У червів, що перейшли до паразитичного способу життя, відбулося збільшення розмірів тіла порівняно з вільноживучими видами (наприклад бичачий ціп’як, стьожак широкий, нематоди тощо). До адаптацій можна віднести розвиток органів прикріплення – присосок, гачків, шипів (рис. 71). Ускладнюються та спеціалізуються ротові апарати в кровосисних комах (рис. 72). У рослин-паразитів виникли гаусторії – видозміна коренів, які забезпечують живлення та прикріплення до субстрату. Через те, що чинники зовнішнього середовища впливають на паразитів переважно через організм хазяїна, розвиваються регресивні адаптації. До них можна зарахувати спрощення або повну втрату певних органів чи їхніх систем (травної, кровоносної, нервової, органів чуття). Паразитичні організми мають високу плодючість: продукують від сотні тисяч до мільйонів яєць, цист і спор. Поміж них поширений гермафродитизм (пригадайте означення цього явища), що значно підвищує здатність їх до репродукції. Багатьом паразитам властиві складні життєві цикли, які дають їм змогу поширюватися через навколишнє середовище або проміжних і додаткових хазяїнів. Прикладом може слугувати печінковий сисун – паразит рогатої худоби, який іноді вражає й людину.

Рис. 71. Органи прикріплення паразитичних червів

Ехінокок

Ціп’як свинячий

Поміркуйте, від чого залежить наявність або відсутність органів прикріплення в паразитів.

Рис. 72. Ротові апарати кровосисних комах

Ґедзь. Ріжучо-сисний

Блоха. Колючо-сисний

Обґрунтуйте значення диференціації ротових апаратів у комах залежно від типу живлення.

Кожен сисун продукує безліч яєць, що виводяться назовні. У воді з яйця виходить війчаста личинка, яка проникає в проміжного хазяїна – Ставковика малого. У ставковику змінюються й розмножуються нестатевим способом два личинкові покоління паразита. Третє покоління – хвостаті личинки – виходять у воду, прикріплюються до рослин і вкриваються оболонкою. Відтак їх ковтає худоба, споживаючи рослини. Личинка проникає в печінку й розвивається в дорослого паразита (рис. 73).

Д/З Опрацювати параграф 17 с 60.Відповісти на питання, які знаходяться після рисунків.

Виконати завдання до 1.05-2020

7/8-біологія

Урок 50.Тема: Відповідь організму хозяїна на оселення паразита.

Вивчення нового матеріалу.

Відповідь організму хазяїна на оселення паразитів. Відповідь організму хазяїна спрямована на пригнічення життєдіяльності паразита та остаточне його знищення. Виділяють клітинну реакцію як адаптаційний механізм організму хазяїна, що виявляється в збільшенні розмірів клітин, які містять паразитів. Створення навколо паразита сполучнотканинної капсули, що ізолює його, називають тканинною реакцією. Імунологічна реакція полягає у створенні в організмі хазяїна антитіл у відповідь на антигени, що їх виробляє паразит.

Існують чинники, що зумовлюють різні ступені адаптації організму хазяїна до паразита. Поміж них варто зазначити негативні, як-от: вік, характер харчування, порушення ендокринної регуляції, хронічні захворювання тощо. Деякі чинники є спадковими. Наприклад, люди із генетичним захворюванням серповидно-клітинною анемією мають підвищену стійкість до малярії. Річ у тім, що еритроцити патологічної форми, заражені плазмодієм, активніше знищуються клітинами імунної системи. Через це життєвий цикл паразита переривається. Захворювання є аутосомно-рецесивним (рис. 74). Що більше у крові видозмінених еритроцитів, тим більшою є стійкість до малярії. Частота поширення серповидно-клітинної анемії є істотно вищою в тих регіонах світу, де малярія є ендемічним захворюванням, що можна розглядати як адаптацію на популяційно-видовому рівні. Причиною цього явища є природний добір, що діє в напрямку збереження ознак стійкості до малярії.

Рис. 73. Життєвий цикл Сисуна печінкового

Назвіть основного та проміжного хазяїнів Сисуна печінкового. Обґрунтуйте наявність складного життєвого циклу як адаптацію паразитичних червів.

Рис. 74. Успадкування серповидно-клітинної анемії

Д/З. Параграф 14.Виконати завдання.. Оцініть ступінь адаптації організмів до паразитичного способу життя (на 3-4 прикладах) Опишіть адаптації організмів хазяїна на оселення паразитів.

Завдання виконати до 1.05-2020

7/8-біологія

Урок 51.Тема: Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації.

Адаптивні біологічні ритми

Одне з найзагальніших явищ, які спостерігаються у природі, — це сезонна періодичність. Чіткіше вона виражена в помірних і північних широтах, де зумовлює певну ритмічність життя організмів. У мешканців тропіків сезонні зміни виявляються не так чітко, хоча вони можуть бути зумовлені чергуванням періодів дощів і посушливих періодів. Як вам відомо, обертання Землі навколо Сонця й навколо своєї осі, а також Місяця навколо Землі зумовлюють періодичні зміни світлового режиму, температури, вологості повітря, морські припливи й відпливи.

Періодичні зміни інтенсивності екологічних факторів впливають на формування у живих істот адаптивних біологічних ритмів: добових, припливно-відпливних, сезонних, річних тощо.

Адаптивні біологічні ритми

Характеристика біологічних ритмів
Добові Унаслідок обертання Землі навколо своєї осі двічі на добу змінюється освітленість, що зумовлює коливання температури, вологості та інших абіотичних факторів, які впливають на активність організмів. Зокрема, сонячне світло визначає періодичність фотосинтезу, випаровування води рослинами, час відкривання й закривання квіток тощо. Зміна дня і ночі також впливає на процеси життєдіяльності тварин: рухову активність, обмін речовин та ін.
Припливно-відпливні Припливно-відпливні ритми зумовлені обертанням Місяця навколо Землі. Найчіткіше вони простежуються у мешканців припливно-відпливної зони. Протягом місячної доби (24 години 50 хвилин) відбувається по два припливи й відпливи, що спонукає організми пристосовуватися до таких періодичних змін умов існування. Під час відпливів мешканці припливно-відпливної зони закривають свої черепашки (молюски), будиночки (вусоногі раки, деякі багатощетинкові черви), закопуються в пісок.

3 ритмом припливів і відпливів пов’язане й розмноження деяких мешканців цієї зони

Сезонні Сезонні ритми пов’язані з обертанням Землі навколо Сонця, що зумовлює річні цикли змін кліматичних умов. 3 певною порою року в організмів пов’язані періоди розмноження, розвитку, стан зимового спокою: у тварин, зокрема, линяння, міграції, сплячка, а в листопадних рослин — щорічна зміна листя. Сезонні ритми впливають не лише на процеси життєдіяльності організмів, а й на їхню будову. Наприклад, у дафній і попелиць протягом року в особин різних поколінь закономірно змінюються розміри тіла й особливості будови певних його частин
Багаторічні Це цикли, пов’язані з неперіодичними змінами сонячної активності протягом кількох років.

Ці ритми виражені не так чітко, як сезонні. Прикладом багаторічних циклів є масові розмноження перелітної сарани й деяких інших тварин

Д/З Опрацювати новий матеріал ,параграф 18.Дати відповіді на питання:1. Які біотичні чинники вам відомі?2. Які абіотичні чинники вам відомі?3. Чому антропогенні чинники виділяють в окрему групу?4. Як організми пристосовуються до існування в різних середовищах?5. Яке значення мають біологічні ритми для живих організмів

Виконати завдання до 1.05-2020

  

1/2-біологія

Урок 63.Тема:Ембріогенез людини.

Вивчення нового матеріалу

Ембріональний розвиток людини починається з утворення зиготи й закінчується народженням дитини. Він триває 40 тижнів.

Ембріональний період розвитку людини поділяють на три періоди: початковий (1-й тиждень); зародковий (з 2-го по 8-й тиждень); передплідний (з 9-го тижня по 12-й); плідний (з 13-го тижня до народження дитини).

1) Перший тиждень. Дроблення заплідненої яйцеклітини, утворення бластули — порожнистої кулі — через 4-5 днів після запліднення. Дроблення починається наприкінці першої доби. Одні бластомери поділяються швидше, інші — повільніше. Перші в майбутньому утворять зв’язок зародка з організмом матері, останні — тіло зародка.

Через 6-9 днів після запліднення відбувається імплантація (проникнення і закріплення у внутрішньому шарі тканин) зародка у стінку матки. До цього моменту він росте і розвивається, використовуючи запас поживних речовин яйцеклітини. Прикріпившись, ембріон починає отримувати поживні речовини з організму матері.

2) Другий тиждень. Відбувається гаструляція. Клітини зародка спеціалізуються. Утворюються три зародкові листки — ектодерма, мезодерма та ентодерма.

3) Третій тиждень. Починається утворення хребта у зародка. Розвивається нервова трубка — початок утворення спинного та головного мозку. У жінки припиняються менструації. Це може бути ознакою вагітності.

4) Четвертий тиждень. Починається формування серця, кровоносних судин, крові та кишечнику. Розвивається пуповина.

5) П’ятий тиждень. Закладається головний мозок. З’являються зачатки кінцівок — маленькі виступи, майбутні руки та ноги. Серце має вигляд великої трубки та починає скорочуватися, перекачуючи кров. Це можна побачити під час УЗД.

6) Шостий тиждень. Починається формування очей та вух.

7) Сьомий тиждень. Розвиваються всі основні внутрішні органи. Формується обличчя. Очі набувають забарвлення. Формуються рот та язик. Починається розвиток рук та ніг.

8) До дванадцятого тижня плід є повністю сформованим: є всі органи, м’язи, кістки, можна розрізнити пальці рук та ніг добре розвинуті статеві органи. Плід набуває здатності до руху. За час вагітності, що залишився, він здебільшого росте.

9) До двадцятого тижня починається ріст волосся, у тому числі брів та вій. Розвиваються візерунки на шкірі пальців ростуть нігті на руках та ногах рука міцно стискається. Зазвичай між шістнадцятим і двадцятим тижнем дитина вперше починає рухатися.

10) Двадцять четвертий тиждень. Відкриваються очі.

11) До двадцять шостого тижня з’являються добрі шанси вижити за передчасних пологів.

12) До двадцять восьмого тижня дитина активно рухається. Реагує на дотик та гучні звуки. Ковтає амніотичну рідину та виділяє сечу.

13) До тридцятого тижня зазвичай лежить у положенні головою донизу, готуючись з’явитися на світ.

14) Сорок тижнів (9 місяців). Завершується ембріональний розвиток. Відбуваються пологи.

Д/З.Опрацювати відповідний параграф підручника. Підготувати повідомлення про вплив алкоголю, нікотину, наркотичних речовин та фізико-хімічних факторів зовнішнього середовищана розвиток людини.

Виконати завдання до 1.05-2020

1/2біологія

Урок 64.Тема:Взаємодія частин зародка, якщо розвивається(явище ембріональної індукції)

 

Вивчення нового матеріалу.

Ембріональна індукція — це процес впливу одних частин зародку (індуктор) на інші (реагуюча частина). У результаті такої взаємодії утворюється орган. Індуктор — частина зародка, що напрямляє розвиток інших частин зародка.

. ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Лабораторна робота № 4

Тема. Вивчення етапів ембріогенезу.

Мета: вивчити стадії та особливості ембріонального розвитку .

Обладнання і матеріали: мікроскопи, постійні мікропрепарати яйцеклітини, бластули, гаструли й нейрули.

Хід роботи

Завдання 1. Дослідження етапів ембріогенезу

  1. Розгляньте фото та малюнки ембріонального розвитку. Знайдіть мікроскопа зародок на стадіях дроблення, гаструли. Порівняйте побачене зі схемами, замалюйте мікропрепарат, підпишіть малюнок, зробіть позначення.
  2. Складіть порівняльну таблицю етапів ембріонального розвитку.
  3. Схарактеризуйте зародкові листки і всі дані запишіть у таблицю.

Складіть висновок до лабораторної роботи.

Д/З.Опрацювати відповідний параграф підручника.Обов’язково виконати лабораторну роботу у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту ,після карантину здати Л/З

Виконати завдання до 1.05-2020

Підготуватися  до річної контрольної роботи з біології

Контрольну роботу виконати на окремих аркушах, а не у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту або на Вайбер до 5.05-2020

 Річна контрольна робота з біології

здобувача освіти гр.1/2

ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»

                                    ___________________________________________

                                                                        Прізвище ,ім’я 

 І рівень

1.Позначте основну функцію гемоглобіну.

А. Моторна.      Б. Транспортна.         В. Захисна.           Г. Ферментативна.

2.Визначте науку, яка вивчає хімічний склад живого.

А. Анатомія.   Б. Фізіологія.     В. Систематика.    Г. Біохімія.

3.Оберіть групу елементів, до якої належить карбон.

А. Макроелементи.          Б. Мікроелементи.             В. Органогенні.

Г. Ультрамікроелементи.

4.Назвіть процес подвоєння молекул ДНК.

А. Денатурація.     Б. Ренатурація.           В. Деструкція.       Г. Реплікація.

5.Назвіть антикодон т-РНК, який комплементарний кодону ДНК – АТТ.

А. ТАА.         Б. УАА.            В. УАГ.             Г. АУЦ.

6.Назвати структуру, що входить до складу ядра.

А. Рибосома.     Б. Хромосома.        В. Лізосома.          Г. Вакуоля.

ІІ рівень

1.Позначте сполуку, що не належить до вуглеводів.

А. Глюкоза.      Б. Сахароза.       В. Крохмаль.         Г. Ліпаза.

2.Назвіть структуру, що не входить до складу РНК.

А. Дезоксирибоза.   Б. Рибоза.        В. Фосфатна кислота.       Г. Гуанін.

3.Позначте сполуку, яка не належить до білків.

А. Гемоглобін.           Б. Крохмаль.           В. Актин.         Г. Інсулін.

4.Назвіть нуклеїнову кислоту, яка зберігає спадкову мінливість.

А. ДНК.       Б. і-РНК.             В. р-РНК.         Г. АТФ

5.Назвіть організм, який належить до прокаріот.

А. Вірус грипу.           Б. Кишкова паличка.        В. Опеньок.           Г. Амеба.

6.Назвати функцію, що не виконують ліпіди.

А. Захисна.      Б. Енергетична.            В. Запасаюча.         Г. Регуляторна.

ІІІ рівень

1.Назвати правильне твердження.

А. До поверхневого апарату тваринної клітини відноситься глікокалікс.

Б. Мономерами білка є нуклеотиди.

В. Організм людини може синтезувати незамінні амінокислоти.

Г. Хлоропласти мають власну ДНК.

2.Установіть відповідність, утворивши логічні пари.

А. Розширення ареалу у тарганів.         1. Біогеоценотичний рівень.

Б. Заболочення озера.                             2. Клітинний рівень.

В. поділ клітин.                                       3. Видово-популяційний рівень.

Г. Кислотні дощі.                                    4. Біосферний.

3.Розташуйте речовини в порядку збільшення їхньої молекулярної маси від нижчої до вищої.

А. ДНК.            Б. Білок.           В. Моносахариди.          Г. Вода.

ІV  рівень

  1. Розв’яжіть задачу.

У молекулі ДНК із відносною масою 103500 на частку аденілових нуклеотидів припадає 24150. Визначте кількість цитидилових нуклеотидів.

 

3/4-біологія

Урок 40. Тема: Позахромосомна (цитотплазматична) спадковість у людини.

Вивчення нового матеріалу.

 Моногенне успадкування ознак у людини

Моногенним називається такий тип успадкування, коли спадкова однака контролюється одним геном.

Аутосомно-домінантне успадкування моногенних ознак. Внаслідок того, що домінантні гени, які викликають розвиток захворювання, у гомозиготному стані здебільшого летальні, то всі шлюби між здоровими і хворими належать до типу Аа х аа, де А — домінантний ген, який визначає розвиток спадкового захворювання, а — рецесивний ген.

За цього типу успадкування хвороб переважають такі умови: кожна хвора людина має хворого одного з батьків; захворювання передається спадково; хворі є в кожному поколінні; у здорових батьків діти будуть здоровими; захворіти можуть і чоловіки, і жінки однаково часто, оскільки ген локалізується в ауто- сомі; імовірність народження хворої дитини, якщо хворий один із батьків, становить 50 %.

За таким типом успадковуються деякі нормальні й патологічні ознаки: біле пасмо волосся; темне волосся; товста шкіра; горбинка на переніссі; здатність згортати язик трубочкою; ямочка на підборідді; праворукість; короткозорість та ін.

Аутосомно-рецесивне успадкування моногенних ознак. Якщо рецесивні гени локалізовані в аутосомах, то з’являються вони тільки в разі шлюбу двох гетерозигот або гомозигот за рецесивним алелем.

За аутосомно-рецесивним типом успадковуються такі ознаки в людини: тонка шкіра; 0(І) група крові; група крові Rh-; світлі очі; нормальний зір; прямий ніс; хвороби обміну речовин (фенілкетонурія, галактоземія та ін.).

Аутосомно-рецесивний тип успадкування хвороб має ряд характерних рис: від здорових батьків народжуються хворі діти; від хворого батька народжуються здорові діти; хворіють в основному сибси (брати, сестри), а не батьки і діти, як за домінантного типу успадкування; у родоводі переважає більший відсоток близькородинних шлюбів; усі здорові батьки хворих дітей є гетерозиготними носіями патологічного гена; однаково часто хворіють чоловіки і жінки; у гетерозиготних носіїв співвідношення хворих і здорових дітей складає 1:3.

  1. Полігенне успадкування ознак у людини

Більшість кількісних ознак організмів визначається декількома неалельними генами (полігенами). У цьому випадку два або більше домінантних алелів однаковою мірою впливають на розвиток однієї й тієї ж ознаки. Їхня дія підсумовується. Тому полімерні гени позначають однією літерою латинського алфавіту з цифровим індексом, наприклад: А1А1 і a1а1, A2A2 і a2a2, A3A3 і a3a3 т. д.

Полімерними генами визначається багато морфологічних, фізіологічних і патологічних особливостей: зріст; маса тіла; статура; колір волосся; розумові здібності; величина артеріального тиску та ін.

Пігментація шкіри у людини визначається п’ятьма або шістьма полімерними генами. У корінних жителів Африки (негроїдної раси) переважають домінантні алелі, у представників європеоїдної раси — рецесивні. Тому мулати мають проміжну пігментацію, але в разі шлюбів мулатів у них можлива поява як більш, так і менш інтенсивно пігментованих дітей.

  1. Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини

Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість — це передача потомству певних ознак та властивостей, які визначаються спадковими факторами, що локалізовані у мітохондріях цитоплазми.

Мітохондріальний геном містить 13 генів і низку послідовностей, що кодують різні РНК. Успадкування відбувається не за законами Менделя, а лише за материнською лінією: від матері — до нащадків. Мітохондріальна ДНК яйцеклітини не піддається рекомбінації та успадковується цілком. Мітохондрії сперматозоїда розташовані лише в середині та в кінці джгутика, який під час запліднення не проникає в яйцеклітину. Таким чином, у зиготі опиняються лише мітохондрії, успадковані від матері разом з цитоплазмою яйцеклітини.

Нуклеотидна послідовність зазнає змін від покоління до покоління тільки за рахунок

Д/З.Опрацювати відповідний параграф підручника. Повторити поняття «спадкова мінливість». Відповісти на питання:1. Як відбувається моногенне успадкування ознак у людини? Наведіть приклади таких ознак.2. Як відбувається полігенне успадкування ознак у людини? Наведіть приклади ознак, що мають такий тип успадкування3. Що таке позахромосомна (цитоплазматична) спадковість? Які ознаки у людини визначаються за цим типом спадковості?

Виконати завдання до 1.05-2020

  

 

З 21.04.2020 по 24.04.2020

21 квітня

1/2-хімія

Урок 54. Тема: Загальні поняття про біологічно активні речовини (вітаміни, ферменти)

Вивчення новогоматеріалу

Є речовини, яких для організму потрібно дуже мало – тисячні частки грама, але без них нормальне функціонування неможливе. До цих речовин належать біологічно активні сполуки, а саме вітаміни та ферменти.

Вітаміни – низькомолекулярні органічні речовини, які в невеликих кількостях є необхідними для життєдіяльностілюдини.

Вітаміни бувають:

Водорозчинні (С, РР, В1,В2)

Жиророзчинні (А, Е, D,К)

Ферменти — це біологічні каталізатори, здатні прискорювати хімічні реакції в клітині в десятки тисячразів.

Всі ферменти організму мають величезну масу – від 5000 до 1000000. Це пов’язано з наявністю білка в складі молекули. Для порівняння: молекулярна маса глюкози – 180, а вуглекислого газу – всього 44.

На сьогоднішній день відкрито більше ніж 2000 ферментів, які були виявлені в клітинах різних організмів. Однак більшість із цих речовин до кінця ще не вивчено

Основні властивості ферментів:

  1. усі ферменти — глобулярні білки; вони збільшують швидкість реакції, але самі в цій реакції невитрачаються;
  2. ферменти високо специфічні:  один  фермент  може  каталізувати  тільки однуреакцію;
  3. фермент завжди більший за субстрат (або субстрати), з якими він взаємодіє;
  4. фермент взаємодіє з субстратом за допомогою активного центру — спеціальної ділянки, яка за формою відповідаєсубстратові;
  5. дуже мала кількість ферменту викликає перетворення великих кількостей субстрату;
  6. активність ферментів залежить від рН середовища, температури, тиску і від концентрацій як субстрату, так і самогоферменту;
  7. фермент-субстратний комплекс здатний знижувати енергію активації реакції (тобто робити меншою енергію початку реакції), саме це і дозволяє ферменту прискорити перебігреакції.

Основні функції ферментів– це зниження активації енергії, тим самим підняттяшвидкостіреакції.

Деякі чинники, що впливають на активністьферментів:

  1. Концентрація ферменту
  2. Концентраціясубстрату (із  збільшеннямконцентраціїферментів                     чи субстратів швидкість реакціїзростає).
  3. pH-середовище (пепсин в шлунку pH1,5-2,2)..
  4. Температура. (оптимальна         температура         для                   реакції ферментів    приблизно37°C).
  5. Інгібітори,активатори.

Активність ферментів використовується для отримання ефективних пральних порошків. Рекомендується використовувати подібний пральний порошок при температурі не вище 50 градусів, інакше може піти процес денатурації.

Д/З Опрацювати параграф ,відповісти на питання

Проблемне питання

  1. Як ви гадаєте, для яких вітамінів можливий гіпервітаміноз: водо- чижиророзчинних?
  2. Чому температура тіла 42°С є смертельною для людини, а для інших організмів (курей, наприклад) єнормальною?

Виконати завдання до 24.04-20

 

1/2-біологія

Урок 55. Тема:Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння та смерть.

Вивчення нового матеріалу

  1. Ріст і розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Поняття про проліферацію і диференціацію клітин

Розвиток організму відбувається завдяки двом процесам: клітинної проліферації — розростанню тканин унаслідок багаторазового поділу клітин та диференціації — утворенню різних клітин з початково однорідних.

Проліферація забезпечує ріст і диференціювання тканин у процесі індивідуального розвитку, забезпечує безперервне відновлення клітин і внутрішньоклітинних структур. У разі ушкоджень органів і тканин за допомогою проліферації усувається утворений дефект і нормалізується порушена функція. Іноді проліферація може виникати внаслідок порушень гормональних впливів і призводить до збільшення органа. Внаслідок проліферації клітин, що втратили здатність диференціюватися в клітини того чи іншого органа, розвивається пухлина.

Джерелом проліферації є недиференційовані (стовбурові) клітини тканини, які, періодично зазнаючи розподілу і подальшого диференціювання, поступово перетворюються на специфічні клітини цієї тканини і виконують характерну для неї функцію. Стовбурові клітини наявні в усіх тканинах під час їх ембріонального розвитку і зберігаються в багатьох тканинах зрілих організмів.

Диференціація — це поява відмінностей між клітинами, утворення спеціалізованих клітин і тканин диференціація є незворотним процесом диференційовані клітини містять такий самий набір генів (генотип), як і недиференційовані. Проте, переважна більшість генів неактивні, заблоковані. У процесі диференціації, з одного боку, включаються гени, під дією яких клітина має перетворитися на певний один тип, а з другого — пригнічувати ті гени, які могли б спрямувати її по іншому шляху диференціації. Отже, відмінності між клітинами, які мають однаковий набір генів, визначає диференціальна активність генів.

Диференціація клітин відбувається починаючи з ранніх стадій ембріогенезу і продовжується формуванням тканин під час диференціації настають зміни в цитоплазмі клітин унаслідок її взаємодії з ядром проте найбільш помітною є морфологічна диференціація (зміни внутрішньої та зовнішньої будови).

  1. Старіння та смерть клітин

Ознаками старіння клітин організму людини є:

1) Морфологічні ознаки: зменшення й ущільнення ядра; стирання меж між клітинами; утворення вакуолей у цитоплазмі; збільшення кількості амітозів.

2) Фізико-хімічні ознаки: збільшення дисперсності колоїдів цитоплазми та ядра; збільшення в’язкості цитоплазми та каріоплазми; більш легка коагуляція внутрішньоклітинних білків після дії на них спирту, розчинів солей.

3) Біохімічні ознаки: накопичення в цитоплазмі оранжево-жовтого пігменту ліпофусцину — продукту окиснення ненасичених ліпідів; зменшення вмісту води в клітині; зниження активності ферментів; збільшення вмісту холестерину; зменшення вмісту білка лецетину.

4) Функціональні ознаки: знижується інтенсивність внутрішньоклітинного дихання; пригнічується біосинтез білка; зміна здатності реагувати на зовнішні стимули (ефект дії факторів росту та гормонів зменшується, дія токсинів, антибіотиків, радіації, теплового шоку — збільшується).

За старіння клітин відбувається незворотне блокування клітинного циклу. Пригнічується активність деяких генів. Разом зі втратою здатності до поділу клітини втрачають здатність до суттєвого оновлення.

  1. Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки

Найпоширенішими порушеннями клітинного циклу є такі:

1) Амітоз (прямий поділ клітини) — ядро має вигляд як у інтерфазі, не зникають ядерце та ядерна оболонка, реплікація ДНК та спіралізація не відбувається. Клітина зберігає функціональну активність. Поділяється лише ядро, без утворення веретена поділу. Спадковий матеріал розподіляється випадково Утворюються двоядерні клітини, що не здатні в подальшому поділятися мітозом. За повторного амітозу утворюються багатоядерні клітини. Відбувається у клітинах, що старіють, або патологічно змінених клітинах.

2) Ендомітоз — процес подвоєння кількості хромосом у ядрах клітин без руйнування ядерної оболонки та утворення веретена поділу. За повторних ендомітозів кількість хромосом у ядрі може ще більше зростати наслідком цього є поліплоїдія.

3) Політенія — поява в ядрі деяких соматичних клітин величезних багатонитчастих (політенних) хромосом, у сотні разів більших за звичайні. Є результатом численних реплікацій хромосом без наступного поділу клітини або її ядра.

  1. Охарактеризуйте поняття «проліферація клітин», «диференціація клітин».
  2. Які ознаки старіння клітин?

Д/ЗОпрацювати відповідний параграф підручника. Підготувати повідомлення з тем «онкологічні захворювання», «Профілактика і лікування онкологічних захворювань».

Відповісти на питання:1. Охарактеризуйте поняття «проліферація клітин», «диференціація клітин».2. Які ознаки старіння клітин?

Завдання виконати до 24.04-20

 

3/4-хімія

Урок 51. Тема: Каучуки. Гума.

Вивчення нового матеріалу

У 18 ст. зразки каучуку потрапили в Європу, але там виявилося що каучук водонепроникний і еластичний у вузькому інтервалі температур. Коли ж у 1839 – 1843 р було відкрито процес вулканізації потреба в каучуку зросла.

Для сучасного автомобіля потрібно 250 кг каучуку, для літака – 600 кг, а на військовий корабель – 70 т.

Англійський вчений Фарадей у 1826 р визначив склад каучуку – (С5Н8)n

Каучуки – полімери рослинного або синтетичного походження, з яких виготовляють гуму. Їх характерна властивість – висока еластичність, однак при нагрівання чи охолодженні до -50°С вони втрачають цю властивість. Каучуки водонепроникні, зносостійкі, хороші ізолятори.

Натуральний каучук має білий колір, легший за воду, розчиняється в бензині.

Добування каучуків:

  1. Першим синтетичним каучуком було добуто бутадієновий каучук у 1931 р за методом С.В.Лебедєва (шина на його автомобілі прослужила 16 тис км пробігу).

бута-1,3-дієн

  1. ізопреновий (аналогприродного):


хлоропреновий
Ізопрен (2-метилбута-1,3-дієн)

nСН2=С – СН=СН2→ (-СН2-С=СН-СН2-)n

|                                 |

Сl                              Сl

 У 18 столітті шматочками каучуку найчастіше стирали написане на папері. В 1819р. шотландський інженер Чарльз Макінтош запропонував розчиняти каучук у маслі, яке добували внаслідок перегонки кам’яновугільної смоли. Він заснував першу фабрику по виробництву водонепроникного одягу. Проте цей одяг був чутливий до зміни температури – з підвищенням її вироби ставали липкими і мали неприємний запах, а із зниженням ставали жорсткими і ламалися на згинах.

Почалися пошуки речовин, які б запобігли цим небажаним властивостям. Каучук змішували з різними хімічними сполуками але безуспішно. Лише в 1839р. Ч. Гудьїр під час проведення дослідів випадково упустив пластинку каучуку, на якій була сірка, на розжарену плиту і виявив, що з липкої маси каучук перетворився на пружну еластичну речовину, яка не боїться тепла іхолоду.

Отже, каучуки є основою гуми. Для її виготовлення здійснюють вулканізацію

  • нагрівання каучуку з сіркою. При цьому до каучуку додають наповнювачі – глину, сажу, крейду, вони подовжують термін придатності гуми. При взаємодії з сіркою розривається частина подвійних зв’язків і карбоновіланцюги

«зшиваються» S – S зв’язками. При надлишку сірки всі подвійні зв’язки руйнуються і утворюється твердий ебоніт.

Гума є стійкішою до органічних розчинників, але руйнується концентрованими нітратною та сульфатноюкислотами.

Застосування гуми:

  1. виробництво шин
  2. взуття
  3. медичних і спортивнихтоварів
  4. ізоляційних матеріалів

Екологічний вплив

Відходи гуми не руйнуються в природі, тому їх утилізують: спалюють, термічно розкладають, переробляють на будматеріали, сировину для доріг.

Д/ЗВивчити параграф.Підготувати повідомлення про застосування каучуку, гуми Відповісти на питання:1.Яке значення мало відкриття процесу вулканізаціїкаучуку?

2.Які переваги гуми порівняно зкаучуком

1.Запропонуйте методи повторного використання, переробки або утилізації виробів згуми.

2.Поясніть,доякихнаслідківможепривестиспалюванняавтомобільних шин.

Виконати завдання до 24.04.-2020

 

7/8-біологія

Урок 45. Тема: Симбіоз та його форми.

 Вивчення нового матеріалу

У біогеоценозі спостерігаються різні види симбіозу (форми співіснування двох різних видів). До них належать мутуалізм, паразитизм, коменсалізм. Також формами взаємодії живих організмів є хижацтво й конкуренція.

Мутуалізм — взаємовигідне співіснування двох видів (найпростіші, що здатні перетравлювати клітковину, і рослиноїдні тварини, у кишечнику яких вони живуть). Прикладом мутуалізму є відносини термітів і мікроорганізмів у кишечнику, які забезпечують розщеплення целюлози в травному тракті термітів.

Паразитизм — співіснування двох видів (людина й стьожкові черви), за якого один вид використовує інший як середовище існування і джерело харчування. Прикладів паразитизму можна навести багато. Найзручніше згадати паразитів людини, як зовнішніх (воші, клопи), так і внутрішніх (аскарида, гострик, ціп’як, ехінокок).

Коменсалізм — співіснування двох видів, за якого один вид використовує інший вид або житло іншого виду як середовище

існування, але не завдає йому шкоди, а харчується відходами його життєдіяльності. Прикладом таких співвідносин є кліщі, які харчуються шерстю, що випала, у норах гризунів.

Конкуренція — співіснування особин одного (внутрішньовидова конкуренція) або різних (міжвидова конкуренція) видів, за якого вони змагаються за ресурси середовища існування. Слід відзначити, що внутрішньовидова конкуренція є більш жорсткою, ніж міжвидова. Де викликано тим, що ресурси, за які конкурують особини одного виду, повністю ідентичні.

Хижацтво — тип відносин між популяціями двох видів організмів (хижака й жертви), за якого організми-хижаки харчуються організмами-жертвами, нападаючи на живу жертву.

Форма співжиття двох різних видів, коли жоден з них не відчуває впливу іншого, називається нейтралізмом. Також екологи виділяють такий тип взаємодії різних видів, як аменсалізм. У цьому випадку один з видів пригнічує інший без користі для себе і зворотної негативної дії. Прикладом аменсалізму може бути взаємодія ціанобактерій, які насичують водне середовище киснем, і анаеробних сапрофітних бактерій, чий розвиток розчинений кисень пригнічує.

Зі взаєминами різних видів пов’язано багато міфів і помилкових уявлень, утілення яких у життя інколи призводило до негативних наслідків. Наприклад, багато хто думає, що кількість дрібних тварин визначається винятково активністю хижаків. Саме ці надмірно спрощені «екологічні уявлення» не раз були причиною шкідливих наслідків для довкілля в тих країнах, де вирішували його «поліпшити» й досягти підвищення зиску з природних екосистем.

Так, свого часу в Китаї було проведено кампанію зі знищення горобців, які нібито з’їдали надто багато зерна й не давали керівникам країни змоги «розв’язати продовольчу проблему». Комахи-шкідники миттєво розплодилися і швидко довели китайцям, що вони не з того боку взялися за збереження зернових ресурсів.

Але й в освіченій Європі припускалися екологічних помилок такого ж рівня. Так, скандинави півстоліття тому вирішили раз і назавжди знищити хижих птахів і створити полярним куріпкам ідеальні умови для розмноження і проживання. Цим вони сподівалися максимально розширити базу для мисливства. «Війна» з яструбами й совами вже підходила до «успішного» завершення, коли почалося масове вимирання куріпок від епідемії, яка ніколи раніше не загрожувала їхній популяції. Лише це змусило «раціоналізаторів» прислухатися до екологів, які вже тоді попереджали, що чисельність видів, які є здобиччю хижаків, визначається не тільки хижаками, а й іншими чинниками — кількістю кормів, погодними умовами, хворобами тощо.

Д/З Опрацювати параграф 13 с.46. Відповісти на питання:1. Які типи взаємодії живих організмів в екосистемах вам відомі?2. Які приклади взаємодії організмів у екосистемі можна назвати хижацтвом?3. Які приклади взаємодії організмів у екосистемі можна назвати паразитизмом?4. Чим мутуалізм відрізняється від коменсалізму?

Виконати завдання до 24.04.-2020

 

22 квітня

3/4-хімія

Урок 52. Тема:Синтетичні волокна.

Вивчення нового матеріалу

Здавна для виготовлення свого одягу людина користувалася природними волокнами, одержуваними з бавовни, льону, вовни деяких тварин, з ниток, випрядених гусеницею шовковичного шовкопряда. Цілком природно, що ці природні джерела виявилися недостатніми, щоб цілком задовольнити все зростаючу потребу втканинах.

Саме тому поряд з природними волокнами створювали штучні(в основі яких природна сировина – целюлоза, яка в процесі переробки піддається ряду перетворень). А згодом людство засобами хімічної науки навчилося одержувати і синтетичні волокна, тобто такі, основу яких складають не природні високомолекулярні речовини, а синтетичні полімери. Одними з перших синтетичних волокон стали відомі нейлон і капрон.

Класифікація волокон

Волокна
природні хімічні
рослинні тваринні штучні синтетичні
 

 

бавовна, льон шовк, шерсть віскозне, ацетатне поліамідні

капрон, нейлон,

поліестерні

лавсан

целюлоза білкові полімери целюлоза оброблена хімічними речовинами поліконденсація амінокислот, амінів поліконденсація кислоти з спиртом
 

 

тканини, одяг тканини, одяг канати,       одяг, сітки,килими канати, шланги, штучне хутро, ковдри, ізоляція, вітрила,

Речовини, що утворюють ці волокна, за своєю будовою подібні до білкових речовин шовку. Молекули усіх волокон мають лінійну будову і складаються з повторюваних ланок. Такими ланками в молекулах целюлози будуть залишки молекул глюкози. У молекулах білку натурального шовку, вовни ланками є залишки амінокислот:

Довгі ланцюжки молекул іншого синтетичного волокна – капрону, що є винаходом радянських учених, – побудовані з повторюваних ланок – залишків амінокапронової кислоти NH2–(CH2)5–COOH.

 Добування капрону:

ε-амінокапроновакислотакапрон
nNH2(CH2)5COOH → [-NH(CH2)5CO-]n + nН2О

 Нагріту грузлу смолу продавлюють через тонкі отвори – фільєри. Охолоджуваний повітрям струмінь застигає, утворюючи волокно. Швидкість утворення волокон тут дуже велика – 1000 м /хв. Далі волокна піддаються розтягуванню на барабанах, що обертаються з різною швидкістю; при цьому вони подовжуються в кілька разів. Молекули, що утворять їх, раніше ніби зморщені, випрямляються і розташовуються по осі волокна. Від цього міцність волокна сильно зростає.

З капрону можна одержувати настільки тонкі волокна, що нитка довжиною 9 км буде важити усього лише 6 г.

Волокна нейлону і капрону мають міцність, яка значно перевищує міцність природних і штучних волокон. Вироби з них мають багато й інших чудових властивостей. Вони не гниють, не поїдаються міллю. Після прання вони швидко сохнуть і не деформуються. Ці вироби не гігроскопічні і не знижують своєї міцності від вологи, як це спостерігається в штучних волокон, і навіть у натурального шовку.

Волокно  лавсан за хімічною  природою  є  поліестером. Вихідні речовини  для його одержання – двохосновна терефталевакислота

HOOC–         –COOH і двохатомний спирт етиленглікольHO–CH2–CH2–OH.

При відомих умовах ці речовини вступають між собою в реакцію етерифікації так, що в кожного з них взаємодіють при цьому обидві функціональні групи. У результаті утвориться високомолекулярна смолалавсан.

Одержувані зі смоли лавсан волокна характеризуються великою міцністю, значною стійкістю до високих температур, світла та інших реагентів. Тканини з лавсану не мнуться і не втрачають згодом надану їм форму.

Д/З . Опрацювати параграф 27 .

  1. Виконати завдання: Прокласифікуйте волокна за їхпоходженням. Проаналізуйте склад тканин за етикетками, наведеними нижче, порівняйте в них вміст природних, штучних та синтетичнихволокон.

Виконати завдання до 24.04.2020

  

3/4-біологія

Урок 38. Тема: Хромосомний аналіз-виявлення  порушень у каріотипу.

Вивчення нового матеріалу.

Хромосомний аналіз — метод виявлення порушень у структурі каріотипу

Дослідження всіх елементів каріотипу людини відбувається за допомогою методу спеціального забарвлення та вивчення хромосом у світловому мікроскопі. Хромосомний аналіз допомагає визначити розміри та форми хромосом, їхню структуру, а також розташування первинних і вторинних перетяжок і неоднорідних ділянок у них.

Для аналізу порушень каріотипу використовують зразок культури соматичних клітин, що діляться, статеві клітини, клітини крові (передусім лімфоцити), кісткового мозку та фібробластів. Найчастіше це відбувається так: зразок крові на 72 години поміщають у поживне середовище з додаванням речовини, що стимулює поділ клітин (для вивчення потрібні хромосоми у стадії метафази). За 1,5 години до завершення культивування додають колхіцин, що руйнує клітинні веретена поділу. Після завершення клітини переносять у гіпотонічний розчин калій хлориду та натрій цитрату, ядерна оболонка руйнується, і хромосоми вивільняються у цитоплазму після цього клітини фіксують сумішшю метанолу та оцтової кислоти, клітинну суспензію наносять на вологі предметні скельця і висушують на повітрі далі здійснюють забарвлення препарату.

Зображення хромосом, що можна побачити у мікроскоп, фотографують і вивчають. У сучасних лабораторіях для цього використовують комп’ютерні програми Ikaros, Lucia Karyo, Каріо 3.1 та інші . Зазвичай аналізують не менш 30 зображень. Отримана інформація дозволяє розподілити хромосоми за групами і виявити відхилення.

Варіантів відхилень від норми багато вони можуть виявлятися у зміні складу хромосом, їхньої структури, розмірів, форми порушення нормального каріотипу відбувається ще на ранній стадії зародження та розвитку ембріону або у статевих клітинах чоловіка та жінки.

Найвідомішими сьогодні є такі аномалії:

  • синдром Дауна (47 хромосом, зайва хромосома у 21-й парі);
  • синдром котячого лементу (делеція короткого плеча 5-ї хромосоми);
  • синдром Патау (47 хромосом, зайва хромосома у 13-й парі);
  • синдром Клайнфельтера (47 хромосом, зайва статева хромосома XXY);
  • синдром Шерешевського-Тернера (45 хромосом, відсутня одна Х-хромосома);
  • полісомія за Х-хромосомою (47 хромосом, три статеві хромосоми ХХХ).

Д/ЗОпрацювати параграф 40 с 167.Підготувати повідомлення «Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини».Відповісти на питання :1. Які особливості каріотипу людини?2. Як можна виявити порушення каріотипу людини і якими вони бувають?3. Наведіть приклади хромосомних аномалій людини і поясніть причини їх виникнення та наслідники для організму.

Виконати завдання до 24.04-2020

 

23 квітня

1/2-біологія

Урок 56.Тема: Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання.

Вивчення нового матеріалу

  1. Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання

Онкологія — галузь медицини, яка вивчає доброякісні та злоякісні пухлини, механізми та закономірності їх виникнення і розвитку, методи їх профілактики, діагностики та лікування. Ракові пухлини можуть виникнути в різних частинах тіла та органів.

Онкогенні фактори — це фізичні, хімічні чи біологічні подразники, що спричиняють перетворення нормальних клітин і розвиток пухлин.

1) Фізичні — різні види іонізуючого та УФ-випромінювання.

2) Хімічні — деякі хімічні сполуки та елементи, що містяться у навколишньому середовищі та є викидами промисловості та транспорту.

3) Біологічні онкогенні фактори — онкогенні віруси та деякі одноклітинні організми, продукти життєдіяльності деяких грибів і рослин, гормони ссавців (зокрема, статеві гормони).

Окрім названих онкогенних факторів, збільшувати вірогідність появи пухлин можуть шкідливі звички та спосіб життя.

  1. Профілактика онкологічних захворювань

1) Відмова від паління тютюну. Тютюнопаління призводить до багатьох видів раку: рак легенів, стравоходу, гортані, ротової порожнини, горла, нирок, сечового міхура, підшлункової залози та шийки матки.

2) Фізична активність, раціональне харчування, відсутність зайвої ваги тіла. Існує зв’язок між зайвою вагою, ожирінням та багатьма типами раку: раку стравоходу, ободової та прямої кишки, молочної залози, слизової оболонки матки та нирок.

3) Відмова від уживання алкоголю. Спиртні напої у великій кількості спричиняють багато видів раку: рак ротової порожнини, глотки, гортані, стравоходу, печінки, ободової та прямої кишки, а також молочної залози.

4) Запобігання інфекціям. Вірусний гепатит В та С призводить до раку печінки, вірус папіломи людини — до розвитку раку шийки матки, бактерія Helicobacter pylori збільшує ризик розвитку раку шлунка. Паразитарна інфекція шизостомоз збільшує ризик розвитку раку сечового міхура, печінковий сисун — ризик раку жовчних протоків.

5) Запобігання забрудненню навколишнього середовища. Забруднення повітря, води та ґрунту хімічними канцерогенами призводить до 1-4 % усіх ракових захворювань.

6) Запобігання забрудненню на робочому місці. Більш ніж 40 речовин здатні спричиняти професійне захворювання на рак легенів, сечового міхура, гортані та шкіри, а також на лейкемію та рак носоглотки.

7) Уникати опромінення. Іонізуюче випромінювання спричиняє канцерогенну дію і може призводити до лейкемії та розвитку пухлин. УФ-випромінювання також є канцерогенним для людини, спричиняючи різні види раку шкіри (карциноми та меланому).

Для профілактики виникнення деяких видів раку слід проходити регулярні медичні обстеження.

  1. Лікування онкологічних захворювань

У наш час існують такі ефективні методи лікування пухлин:

  • хірургічне видалення та метастазів;
  • опромінення пухлини та метастазів іонізуючою радіацією;
  • цитостатична (гальмування поділу пухлинних клітин) або цитотоксична (знищення пухлинних клітин) хіміотерапія;
  • імунотерапія з метою стимулювання власного протипухлинного імунітету;
  • віротерапія за допомогою онколітичних вірусів;
  • гормонотерапія за гормоночутливих або гормонозалежних пухлин;
  • фотодинамічна терапія — за допомогою світлочутливих речовин, які вибірково накопичуються в пухлині, і їх опромінення;
  • таргетна терапія — лікування пухлин за допомогою препаратів, які діють безпосередньо на клітину-мішень і мінімально впливають на здорові органи.

Д/З.Опрацювати параграф 59 с 240. Повторити тему «Статеве розмноження». Відповісти на питання:1. Які захворювання належать до онкологічних? У чому їхні особливості?2. Які фактори сприяють розвитку онкологічних захворювань? Які властивості вони мають?3. Які ефективні методи лікування ракових пухлин існують?4.Наведіть і обґрунтуйте правила профілактики онкологічних захворювань.

Виконати завдання до 24.04.-20

  

1/2 -біологія

Урок 57. Тема: Статеві клітини. Гамеогез у людини.

 Вивчення нового матеріалу.

  1. Особливості сперматогенезу людини

Сперматогенез — це розвиток, дозрівання і формування чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів). Тривалість повного дозрівання одного сперматозоїда становить 73-75 днів.

1) Період розмноження. Триває протягом усього життя, починаючи з періоду статевого дозрівання, і до старості поступово згасає. Сперматозоїди утворюються в сім’яниках (яєчках), а саме у звивистих канальцях. Сперматогонії (первинні статеві клітини), що містяться на базальній мембрані звивистих канальців, кілька разів піддаються поділу мітозом.

2) Період росту. Маса ядер і цитоплазми сперматогоніїв збільшується, і вони стають сперматоцитами І порядку. Вони витісняються ближче до центра звивистого канальця.

3) Період дозрівання. У цей період відбуваються два поділи. Після першого утворюються сперматоцити ІІ порядку, які мають 23 пари хромосом. Одразу ж після цього вони поділяються ще раз. І на цей раз у кожну дочірню клітину — сперматиду — потрапляє лише одна хромосома з кожної пари. Тобто відбувається мейоз (редукційний поділ). У підсумку з одного сперматоциту І порядку утворюється 4 сперматиди. Половина з них містить Х-хромосому, що визначає жіночу стать плоду, половина — Y-хромосому, що визначає чоловічу стать.

4) Період формування. За цей період сперматиди перетворюються на сперматозоїди. Клітини формують джгутики, які виступають у порожнину канальців. До джгутиків переміщується більшість мітохондрій, що забезпечуватимуть енергією рух сперматозоїдів. Комплекс Гольджі переміщується до переднього кінця голівки, ущільнюється й утворює акросому. Після дозрівання сперматозоїдів цитоплазматичні містки між ними руйнуються, і вони стають повністю автономними.

  1. Особливості овогенезу людини

Овогенез — це розвиток, дозрівання і формування жіночих статевих клітин (яйцеклітин) . На відміну від чоловіків, утворення яйцеклітин у жінок починається ще до народження — під час ембріонального розвитку.

1) Період розмноження. Відбувається лише під час ембріогенезу. Триває з 2-го по 5-й місяць. Після формування яєчника первинні статеві клітини перестають розмножуватись і починають диференціюватись у овогонії. Овогонії піддаються численним поділам способом мітозу. Після останнього мітотичного поділу оогонії переходять до наступного періоду.

2) Період росту. Починається з 3-го місяця ембріонального розвитку людини. Овогонії оточені одним шаром фолікулярних клітин, які поставляють їм поживні речовини. Овогонії перестають ділитися і диференціюються на овоцити І порядку. В ядрі овоцитів І порядку проходить підготовка до зменшення кількості хромосом — відбувається профаза І мейозу. Овоцити застигають на цій стадії до періоду статевої зрілості. За її настання овоцити знов починають рости: збільшуються їхні розміри, в цитоплазмі накопичується жовток, овоцит оточується прозорою зоною та променистим вінцем.

3) Період дозрівання. Відбувається перед овуляцією. Овоцит І порядку нерівномірно ділиться шляхом мейозу. Після першого поділу утвориться одна велика клітина — овоцит II порядку, в яку переходять усі поживні речовини, й одна дрібна клітина — первинне полярне (або напрямне) тільце, де є лише ядро й відсутня цитоплазма. Після другого поділу мейозу з овоциту II порядкуутворюється знову одна велика клітина — яйцеклітина й одне вторинне напрямне тільце. З первинного напрямного тільця утворяться два дрібні вторинні напрямні тільця. Таким чином, під час оогенезу з кожної вихідної клітини утвориться одна велика яйцеклітина і три напрямних тільця, що гинуть. Усі вони мають гаплоїдні набори хромосом. Напрямні тільця призначені тільки для рівномірного розподілу хромосом під час мейозу. Дозрівання яйцеклітин, на відміну від сперматозоїдів, відбувається циклічно — в середньому раз на 28 днів. Зазвичай за одного циклу утворюється

Д/З.Опрацювати параграф 60.с 248.Підготувати повідомлення про вплив негативних факторів середовища, алкоголю, тютюнопаління на процеси гаметогенезу людини.Відповісти на питання: 1. Які особливості сперматогенезу людини?2. Які особливості овогенезу людини?3. Складіть порівняльну характеристику процесів утворення сперматозоїдів та яйцеклітин. Зазначте спільні та відмінні риси.

Виконати завдання до 24.04.-20.

 

3/4-біологія

Урок 39. Тема: Сучасний стан досліджень геному людини.

Вивчення нового матеріалу.

  1. Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини

Молекулярно-генетичні методи дослідження спадковості — це велика і різноманітна група методів, призначених для вивчення молекул ДНК (алеля, гена, частини хромосоми) — як нормальних, так і пошкоджених, і розшифрування первинної послідовності нуклеотидів.

Етапи дослідження є такими:

1) Отримання зразків ДНК: виділення всієї ДНК з клітин; рестрикція ДНК — отримання окремих фрагментів.

2) Ампліфікація — накопичення (помноження, клонування) однакових фрагментів ДНК. Застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

3) Електрофорез фрагментів ДНК — розділення фрагментів за молекулярною масою та електричним зарядом на поверхні гелю з агару. Кожен фрагмент має певні розміри і займає в гелі певне місце у вигляді смуги.

4) Ідентифікація окремих фрагментів ДНК. Фрагменти ДНК переносять на спеціальні фільтри, де відбувається їх гібридизація з радіоактивними синтетичними зондами або клонованими фрагментами ДНК. Зонд виявляє потрібний фрагмент ДНК шляхом зв’язування з комплементарними до нього нуклеотидними послідовностями фрагмента.

На сьогодні вивчення структури ДНК за цим методом є автоматизованим і відбувається у спеціальних приладах — секвенаторах.

Молекулярно-генетичні дослідження застосовують:

1) У клінічній лабораторній діагностиці:

  • діагностика вірусних інфекцій (ВІЛ, гепатит, статеві інфекції та ін.);
  • визначення батьківства;
  • діагностика спадкових хвороб (виявлення мутацій);
  • судова медицина (ідентифікація особи).

2) Фундаментальна наука:

  • секвенування (визначення нуклеотидної послідовності);
  • клонування генів;
  • генна інженерія (створення трансгенних тварин і рослин);
  • генна терапія;
  • напрямлений мутагенез.
  1. Сучасний стан досліджень геному людини

1990 року був створений міжнародний проект «Геном людини», мета якого полягає у визначенні послідовностей ДНК та локалізація генів і їхніх функцій. Спочатку 2000 року було створено попередній варіант — «чернетка» геному (83 %). А 2003 року геном людини був майже повністю секвенований (99,9 %) — була прочитана послідовність 3 млрд пар основ, з яких побудована ДНК всіх 23 пар хромосом людини (деякі гетерохроматинові ділянки не секвеновані й сьогодні). Генетична довжина геному людини складає 3000 сантимор-ганід.

Були складені карти геному, карбовано близько 40 тис. кодуючих послідовностей. Загальне число генів, ймовірно, складає 30,5-40 тис. (за іншими даними — 20-25 тис.).

На сьогодні весь геном людини вивчений і картований у вигляді великих фрагментів, які перекривають один одного розташування кожного з цих фрагментів на хромосомі визначено з високою точністю.

Залишаються невивченими:

  • центральні частини кожної хромосоми — центромери, які містять велику кількість послідовностей ДНК, що повторюються;
  • кінці хромосом — теломери, які також складаються з повторювальних фрагментів і тому в більшості із 46 хромосом їх розшифрування не завершено;
  • також лишаються ще кілька «білих плям», розкиданих по всьому геному; деякі з них доволі великі, але є сподівання, що вони будуть розшифровані у найближчі роки.

Розшифрування геному людини сприятиме розвитку нових напрямків у медицині, вивченню природи спадкових і злоякісних хвороб (рак молочної залози, гемофілія, захворювання печінки та ін.), розробці генної та клітинної теорії, теорії еволюції.

Д/З.Опрацювати параграф 41.с 174.. Повторити закономірності успадкування ознак за різним типом успадкування. Відповісти на питання : 1. Назвіть і коротко охарактеризуйте сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини2. Де і яким чином вони застосовуються?3. Охарактеризуйте сучасний стан досліджень геному людини. Які частини геному розшифровані, а які ще залишаються невивченими і з якої причини?

Виконати завдання до 24.04.-20.

 

7/8-біологія

Урок 46. Тема: Організм як середовище мешкання.

Вивчення нового матеріалу.

Ми вже знаємо, що середовище існування – це та частина природи, яка оточує живий організм і з якою він безпосередньо взаємодіє.

Складові частини і властивості середовища різноманітні й мінливі. Будь-яка жива істота існує в складному й мінливому світі, постійно пристосовуючись до нього і регулюючи свою життєдіяльність відповідно до його змін.

На нашій планеті живі організми освоїли 4 основні середовища існування, які суттєво розрізняються специфікою умов: наземно-повітряне, водне, ґрунт, організми інших істот.

Яке із середовищ було першим?

Саме водне середовище було першим, оскільки у ньому виникло і поширилось життя. Надалі живі організми оволоділи наземно-повітряним середовищем, створили й заселили ґрунт. Четвертим специфічним середовищем життя стали самі живі організми, кожен з яких являє собою цілий світ для паразитів, що населяють його, чи симбіонтів.

Оскільки, кожне з цих середовищ має безліч факторів, які досить-таки-мінливі, то організми змушені весь час пристосовуватись до них, саме здатність до адаптацій є однією з основних властивостей життя, бо забезпечує саму можливість існування організму, виживати і розмножуватись в певних умовах середовища.

Завданням нашого уроку буде ознайомитись із наземно-повітряним, водним, грунтовим і організмовим середовищем існування та шляхами пристосування організмів до них.

  • Як вижити серед великого різноманіття живих істот і під впливом несприятливих чинників середовища?

Пристосування до умов існування накладає на організм певні обмеження, що потребує затрат енергії й одночасно знижує його можливості адаптації до інших факторів це так звана ціль спеціалізації. Тому кожний вид володіє обмеженим набором пристосувань. Такі набори пов’язаних між собою пристосувань та обмежень називаються адаптивними комплексами.

Учені Леонід Раменський і Дж.П. Грайм запропонували три основні типи адаптованих комплексів:

  1. Конкурентні – (види – «леви» мешкають у сприятливих умовах життя і можуть постояти за себе.) Такі види мають стабільну високу чисельність, великі розміри, малочислене потомство, про яке турбуються, не схильні до змін умов існування. Хвойні рослини, крупні хижаки.
  2. Рудеральні (види – «шакали») – мешкають у сприятливих, але змінних умовах, не витримувати конкуренції з «левами». Це види – «кочовики», що перебувають у постійному русі. Висока здатність до розселення, невеликі розміри, швидко розмножуються, багаточисленне потомство, можуть заселяти нові сприятливі місця існування. (Трав’янисті рослини, гризуни, птахи).
  3. Толерантні – (види – «верблюди») мешкають в умовах із бідними ресурсами, переносять труднощі. Не досить швидко розмножуються і не витримують прямої конкуренції. Витривалі, не вимогливі, переважають там, де інші види не можуть існувати. (пустелі, скелі, засолені ґрунти – рослини сукуленти (агава, алое), дрібні хижаки, верблюди).

Д/З Прочитати параграф 14., дати відповіді на запитання.

Завдання виконати до 24.04 -20

  

24 квітня

1/2-біологія

Урок 58.Тема:Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки.

Вивчення нового матеріалу

 Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки

Найпоширенішими порушеннями клітинного циклу є такі:

1) Амітоз (прямий поділ клітини) — ядро має вигляд як у інтерфазі, не зникають ядерце та ядерна оболонка, реплікація ДНК та спіралізація не відбувається. Клітина зберігає функціональну активність. Поділяється лише ядро, без утворення веретена поділу. Спадковий матеріал розподіляється випадково Утворюються двоядерні клітини, що не здатні в подальшому поділятися мітозом. За повторного амітозу утворюються багатоядерні клітини. Відбувається у клітинах, що старіють, або патологічно змінених клітинах.

2) Ендомітоз — процес подвоєння кількості хромосом у ядрах клітин без руйнування ядерної оболонки та утворення веретена поділу. За повторних ендомітозів кількість хромосом у ядрі може ще більше зростати наслідком цього є поліплоїдія.

3) Політенія — поява в ядрі деяких соматичних клітин величезних багатонитчастих (політенних) хромосом, у сотні разів більших за звичайні. Є результатом численних реплікацій хромосом без наступного поділу клітини або її ядра.

Д/З. Опрацювати відповідний параграф підручника.

Виконати завдання до 24.04.-20

 

1/2-біологія

Урок 59. Тема:Суть та біологічне значення запліднення. Причини порушення запліднення.

  1. Суть та біологічне значення запліднення

Статеве розмноження тварин і рослин відбувається за допомогою запліднення. Запліднення — це злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, унаслідок чого відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для даного виду, та утворюється якісно нова клітина — зигота (запліднена яйцеклітина, або одноклітинний зародок).

Етапи запліднення у людини є такими:1) дистантна взаємодія та зближення гамет — рух сперматозоїдів у напрямку речовин, які виділяють яйцеклітини; відбувається за хемотаксисом; наближенню також сприяють перистальтичні рухи та рухи війок епітелію маткових труб;

2) контактна взаємодія й активізація яйцеклітини — численні сперматозоїди наближаються до яйцеклітини та вступають у контакт з її оболонкою, вивільняючи ферменти акросоми, внаслідок чого яйцеклітина позбувається променистого венця; сперматозоїди проникають крізь прозору оболонку яйцеклітини в навколожовтковий простір; у цей час завершується достигання яйцеклітини — вона містить 23 хромосоми;

3) входження сперматозоїда в яйцеклітину та наступне злиття (сингамія) — як правило, один сперматозоїд проникає крізь жовткову оболонку клітини в її цитоплазму, відбувається злиття ядер сперматозоїда та яйцеклітини з відновленням диплоїдного набору хромосом; одразу після проникнення сперматозоїду оболонка яйцеклітини потовщується й ущільнюється (виникає так звана оболонка запліднення), що запобігає проникненню інших сперматозоїдів. У результаті запліднення виникає диплоїдна зигота.

Таким чином, біологічне значення запліднення полягає в такому:

1) відновлення диплоїдного набору хромосом унаслідок об’єднання чоловічого та жіночого гаплоїдних наборів;

2) передача спадкових ознак наступному поколінню;

3) утворення нових ознак (або їх комбінацій) у нащадків, наслідком якого є збільшення мінливості; з’являється матеріал для добору;

4) вибірковість запліднення (тільки в межах виду) забезпечує збереження виду як цілого.

  1. Причини порушення процесів запліднення у людини та способи контрацепції

Найчастіші причини порушення запліднення є такими:

  • обмежена тривалість життя сперматозоїдів та яйцеклітин і ще менша тривалість здатності до запліднення (звільнена з яєчника яйцеклітина зберігає здатність до запліднення впродовж 24 годин; сперматозоїди втрачають запліднюючу здатність у статевих шляхах жінки максимум через 1-2 доби);
  • зменшення швидкості руху сперматозоїдів (зазвичай 1,5-3 мм/хв);
  • невідповідність потраплянню сперматозоїдів до статевої системи жінки часу овуляції;
  • запальні явища та зміна рН у статевих шляхах жінки;
  • патології статевих шляхів чоловіка чи жінки;
  • інфекція статевих шляхів;
  • кількість сперматозоїдів менша за 150 млн (або менша за 60 млн/1 мл);
  • вік чоловіка та жінки (з віком у жінок знижується здатність яйцеклітин до запліднення, у чоловіків — кількість і рухливість сперматозоїдів);
  • гормональні розлади;
  • хромосомні та генетичні порушення;
  • шкідливі звички: паління тютюну, вживання алкоголю, наркотиків і навіть надмірної кількості кофеїну;
  • послаблений імунітет та імунологічна несумісність партнерів;
  • недостатнє харчування та нестача вітамінів; стреси.

Заплідненню також запобігають численні способи контрацепції:

  • природні (визначення так званих «небезпечних» днів відносно овуляції, переривання статевого акту);
  • бар’єрні (механічне запобігання потраплянню сперматозоїдів до яйцеклітини);
  • гормональні (препарати гормонів, що пригнічують овуляцію або запобігають прикріпленню заплідненої яйцеклітини в матці);
  • хімічні (створення бар’єру для сперматозоїдів);

Д/З.Опрацювати параграф 61 с 252.. Підготувати повідомлення: «Запліднення у нижчих, вищих та спорових рослин», «Екстракорпоральне запліднення», «Способи контрацепції». Відповісти на запитання: 1. У чому полягає біологічна суть запліднення?2. Охарактеризуйте етапи запліднення у людини Що відбувається в кожному з них?3. Назвіть причини порушення процесів запліднення у людини — природні та штучні.

Виконати завдання до 24.04.-20.

 

З 13.04.2020 по 17.04.2020

13 квітня.

Гр.1/2-хімія.

Урок 52. Тема: Синтетичні волокна.

Здавна для виготовлення свого одягу людина користувалася природними волокнами, одержуваними з бавовни, льону, вовни деяких тварин, з ниток, випрядених гусеницею шовковичного шовкопряда. Цілком природно, що ці природні джерела виявилися недостатніми, щоб цілком задовольнити все зростаючу потребу втканинах.

Вивчення нового матеріалу

Саме тому поряд з природними волокнами створювали штучні(в основі яких природна сировина – целюлоза, яка в процесі переробки піддається ряду перетворень). А згодом людство засобами хімічної науки навчилося одержувати і синтетичні волокна, тобто такі, основу яких складають не природні високомолекулярні речовини, а синтетичні полімери. Одними з перших синтетичних волокон стали відомі нейлон і капрон.

Класифікація волокон

Волокна
природні хімічні
рослинні тваринні штучні синтетичні
 

 

бавовна, льон шовк, шерсть віскозне, ацетатне поліамідні

капрон, нейлон,

поліестерні

лавсан

целюлоза білкові полімери целюлоза оброблена хімічними речовинами поліконденсація амінокислот, амінів поліконденсація кислоти з спиртом
 

 

тканини, одяг тканини, одяг канати,       одяг, сітки,килими канати, шланги, штучне хутро, ковдри, ізоляція, вітрила,

Речовини, що утворюють ці волокна, за своєю будовою подібні до білкових речовин шовку. Молекули усіх волокон мають лінійну будову і складаються з повторюваних ланок. Такими ланками в молекулах целюлози будуть залишки молекул глюкози. У молекулах білку натурального шовку, вовни ланками є залишки амінокислот:

Довгі ланцюжки молекул іншого синтетичного волокна – капрону, що є винаходом радянських учених, – побудовані з повторюваних ланок – залишків амінокапронової кислоти NH2–(CH2)5–COOH.

Добування капрону:

nNH2(CH2)5COOH → [-NH(CH2)5CO-]n + nН2О

ε-амінокапроновакислота         капрон

Нагріту грузлу смолу продавлюють через тонкі отвори – фільєри. Охолоджуваний повітрям струмінь застигає, утворюючи волокно. Швидкість утворення волокон тут дуже велика – 1000 м /хв. Далі волокна піддаються розтягуванню на барабанах, що обертаються з різною швидкістю; при цьому вони подовжуються в кілька разів. Молекули, що утворять їх, раніше ніби зморщені, випрямляються і розташовуються по осі волокна. Від цього міцність волокна сильно зростає.

З капрону можна одержувати настільки тонкі волокна, що нитка довжиною 9 км буде важити усього лише 6 г.

Волокна нейлону і капрону мають міцність, яка значно перевищує міцність природних і штучних волокон. Вироби з них мають багато й інших чудових властивостей. Вони не гниють, не поїдаються міллю. Після прання вони швидко сохнуть і не деформуються. Ці вироби не гігроскопічні і не знижують своєї міцності від вологи, як це спостерігається в штучних волокон, і навіть у натурального шовку.

Волокно  лавсан за хімічною  природою  є  поліестером. Вихідні речовини  для його одержання – двохосновна терефталевакислота

HOOC–         –COOH і двохатомний спирт етиленглікольHO–CH2–CH2–OH.

При відомих умовах ці речовини вступають між собою в реакцію етерифікації так, що в кожного з них взаємодіють при цьому обидві функціональні групи. У результаті утвориться високомолекулярна смолалавсан.

Одержувані зі смоли лавсан волокна характеризуються великою міцністю, значною стійкістю до високих температур, світла та інших реагентів. Тканини з лавсану не мнуться і не втрачають згодом надану їм форму.

Д/З. Опрацювати параграф 27 .

  1. Виконати завдання: Прокласифікуйте волокна за їхпоходженням. Проаналізуйте склад тканин за етикетками, наведеними нижче, порівняйте в них вміст природних, штучних та синтетичнихволокон.

14 квітня

Гр.1/2-хімія

Урок 53.Тема:Зв’язки між класами органічних речовин

Повторюємо тему: Класи органічних речовин

  1. 1. Назвіть наступні речовини, вкажіть класи органічних сполук, до яких вони належать:

2.Наведіть приклади і назвіть речовини, загальні формули яких наступні:

1 група: речовини із загальною формулою А

2 група: речовини із загальною формулою Б

3 група: речовини із загальною формулою В

4 група: речовини із загальною формулою Г

Між речовинами яких груп можлива взаємодія? Складіть 2 рівняння реакцій.

Д/З. Повторити основні класи органічних сполук.Виконати завданняу конспекті і надіслати викладачу на його електронну пошту до 17 квітня

Гр.1/2-біологія

Урок 52.Тема:Репродукція як механізм забезпечення існування видів

НОВИЙ МАТЕРІАЛ

  1. 1. Форми розмноження організмів. Способи нестатевого розмноження

Здатність до розмноження (утворення нового покоління особин того ж виду) — одна з основних особливостей живих організмів. Під час розмноження відбувається передача генетичного матеріалу від батьківського покоління до наступного. Існують дві основні форми розмноження — нестатеве і статеве.

Нестатеве розмноження відбувається без утворення гамет, у ньому бере участь лише один організм. За нестатевого розмноження зазвичай утворюються ідентичні нащадки. Різнитися вони можуть лише внаслідок випадкової мутації.

Існує кілька типів нестатевого розмноження: поділ клітини навпіл, за якого утворюються дві ідентичні материнській клітини (властиве, наприклад, бактеріям та одноклітинним еукаріотам — саркодовим, джгутиковим, інфузоріям); множинний поділ, за якого після низки повторних поділів батьківського ядра та поділу самої клітини утворюються численні дочірні клітини (властиве малярійному плазмодію); розмноження спорами (приклади — мукор та пеніцилін); брунькування (приклади — дріжджі, прісноводна гідра); вегетативне розмноження — цибулинами, бульбоцибулинами, бульбами, кореневищами, пагонами

 Переваги нестатевого розмноження:

  • потрібна лише одна батьківська особина (за статевого — дві);
  • утворюються генетично ідентичні нащадки; якщо вид добре пристосований до свого середовища, це є перевагою;
  • сприяє розселенню та поширенню виду;
  • швидке розмноження.

Недоліки нестатевого розмноження:

  • відсутність генетичної мінливості серед нащадків;
  • марна втрата енергії та речовин за розмноження спорами, велика частина з яких не потрапляють у сприятливе місце для проростання;
  • загроза перенаселення та виснаження поживних речовин в одному місці існування.
  1. Статеве розмноження і статевий процес. Способи статевого розмноження

За статевого розмноження нащадки утворюються внаслідок злиття двох гаплоїдних гамет з утворення диплоїдної зиготи, з якої розвивається новий організм. Процес злиття гамет називають заплідненням. Під час запліднення зливаються ядра гамет, і це призводить до об’єднання двох наборів хромосом — батька та матері.

Чоловічі та жіночі особини утворюють різни типи гамет. Існують види, у яких і чоловічі, і жіночі гамети утворюють один і той же організм, який має і жіночі, і чоловічі репродуктивні органи (гермафродитні, або двостатеві, організми), а також види, у яких окремо існують чоловічі та жіночі особини (роздільностатеві).

Поліембріонія — процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Поліембріонія досить поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих, риб, птахів і ссавців). Вона притаманна деяким комахам (наприклад, їздцям) і ссавцям (наприклад, броненосцям). У людини в разі поліембріонії народжуються однояйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації.

Партеногенез (дівоче розмноження) — одна з форм статевого розмноження, за якого жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення.

Переваги статевого розмноження:

  • нащадки отримують комбінацію ознак батьків; за сприятливої комбінації підвищується життєздатність та покращується пристосованість нащадків до умов середовища, що змінюється;
  • внаслідок комбінативної мінливості надає більше матеріалу для еволюції.

Недоліки статевого розмноження:

  • необхідність пошуку партнера;
  • частина видів потребує спеціальних механізмів запліднення (запилення рослин птахами, комахами, вітром);
  • частина нащадків за невдалої комбінації ознак виявляються менш життєздатними, ніж батьківські особини;
  • менша кількість нащадків, ніж за нестатевого розмноження;
  • менша швидкість розмноження, ніж за нестатевого.

Д/З.опрацювати параграф 53 с.220.Виконати завдання у конспекті і надіслати викладачу на електронну пошту

  1. Які форми розмноження організмів існують?
  2. Назвіть способи нестатевого розмноження. У чому їхні особливості?
  3. Назвіть способи статевого розмноження. У чому їхні особливості?
  4. Порівняйте статеве та нестатеве розмноження, вказавши переваги та недоліки обох форм розмноження.

15 квітня

Гр.3/4-хімія

Урок 50.Тема:Впив полімерних матеріалов на здоров’я людини і довкілля. Проблеми утилізації полімерів і пластмас.

ХХІ століття можна справедливо назвати ерою полімерів або ерою пластмас, оскільки жодна із сфер людського життя без них не обходиться.

органічних                           розчинниках, легко плавиться,горить зберігання                    реактивів, ізоляційнихматеріалів
Поліпропі- лен (-СН2-СН

(СH3 -)n

термопластичний, стійкий до тертя, твердий волокна, труби, деталі апаратури, іграшки, посуд, ізоляція
Полівініл- хлорид (-СН2-СН(CH

-)n

стійкий до кислот, лугів, органічних розчинників, при 1100                        розкладається, твердий,термопластичний,

погано горить

виробництво штучної шкіри, лінолеуму, волокон, труб, тари, ізоляції, захисних

рукавичок та чобіт

Полістирол (пінополісти- рол) (-СН2-СН -)n

| С6Н5

термопластичний, не реагує з кислотами, розчинний в деяких орг. розчинниках, легко склеюється, неміцний, термонестійкий, горючий

(виділяє отруйні речовини)

виготовлення облицювальних                    плит, ізоляції,                           медичних приладів, посуду, тари для                    продуктів,

іграшок, шоломів,

Поліметил- метакрилат (органічне скло            –

плексиглас)

прозорий, легкий, міцний, волого-,                      морозо-, світлостійкий, розчинний у орг. розчинниках, при 1200 розм’якшується,            легко

загоряється

замінник      скла       в транспорті,                  приладах, техніці,                  акваріумах, виготовлення декоративнихплиток
Феноло- формаль- дегідні смоли [-С6Н3(ОН)- СН2-]n термореактивні, термостійкі, нерозчинні           в                             орг. розчинниках, при нагріванні розкладаються звиділенням

альдегіду

електрообладнання, виготовлення                         меблів, тирсоплит, склопластику
Д/З.Опрацювати параграф 26.
Виконати завдання
Найважливіші полімери

(самостійна робота  з підручником)

Назва Мономерна ланка Властивості Застосування
Поліетилен (-СН2-СН2-)n термопластичний, стійкий до кислот та лугів, окисників (крім галогенів),нерозчинний

у       воді,       розчинний      у

виготовлення труб, пакувальної плівки, тари,                   побутових

предметів,  посудудля

 Відповісти на питання:

  • Які з вивчених полімерів, на вашу думку,є:
  1. найбезпечнішими для здоров’ялюдини
  2. небезпечними длялюдини
  3. хімічно найстійкішими
  • Запропонуйте свої способи утилізації виробів зполімерів
  • Фенолформальдегідні смоли        добувають                                  реакцією співполімеризації фенолу та формальдегіду. Знаючи

властивості       вихідних       речовин, спробуйте передбачити вплив полімерів на організмлюдини

  • Склад полівінілацетату (клею ПВА) подібний до полівінілхлориду, але містить замість хлору ацетатну групу, складіть рівняння реакції його полімеризації

Гр.3/4-біологія

Урок  36. Тема:Регуляція активності генів в еукаріотичній клітині

  1. Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація

Генетичний матеріал еукаріотичних клітин являє собою ДНК, яка переважно міститься в хромосомах. Спадкова інформація зберігається у вигляді генетичного коду. Кодуючі послідовності — екзони — перериваються інтронними ділянками, які не беруть участі в синтезі тРНК, рРНК чи пептидів. Ці ділянки видаляються з іРНК під час транскрипції.

  1. Структурні та регуляторні гени

Вивчаючи механізми функції генів, французькі генетики Ф. Жакоб та Ж. Моно дійшли висновку, що існують структурні та регуляторні гени.

Структурні гени контролюють (кодують) первинну структуру матричних (інформаційних) РНК, а через них — послідовність амінокислот у пептидах, що синтезуються. Інша група структурних генів визначають послідовність нуклеотидів у полінуклеотидних ланцюгах рРНК та тРНК. Тобто структурні гени відповідають за передачу генетичного коду від одного покоління клітин до іншого, а також керують синтезом білків.

Регуляторні гени контролюють синтез специфічних речовин — білків, що зв’язують ДНК, які регулюють активність структурних генів. Регуляторні гени взаємодіють зі структурними і регулюють усі біохімічні процеси в клітині, допомагаючи їй пристосуватися до змін у навколишньому середовищі (наприклад, до зміни кількості поживних речовин, що до неї потрапляє).

Якщо умови середовища, в якому перебуває клітина, є стабільними, регуляторні гени гальмують структурні якщо ж стан середовища змінюється, структурні гени активуються і сприяють адаптації клітини до нових умов.

  1. Регуляція активності генів в еукаріотичній клітині

1) Регуляція активності генів на генному рівні:

  • модифікація ДНК (заміна «звичайних» нітратних основ аденіну, гуаніну, цитозину та тіміну на «рідкісні» — метил-цитозин або метил-гуанін);
  • збільшення об’єму ДНК в клітині за рахунок вибіркового копіювання окремих генів (наприклад, генів рРНК) або за рахунок утворення політенних хромосом;
  • сплайсінг ДНК (процес «вирізання» новосинтезованої і РНК під час процесингу РНК);
  • зміна активності цілих хромосом.

2) Регуляція активності генів на рівні транскрипції: шляхом регуляції транскрипції іРНК.

3) Регуляція активності генів на післятранскрипційному рівні: сплайсінг іРНК.

4) Регуляція активності генів на рівні трансляції: зумовлена різною активністю різних типів іРНК.

5) Регуляція експресії генів на рівні післятрансляційної модифікації білків: фосфорилюванням, ацетилюванням, розщепленням вихідного поліпептид- ного ланцюга на більш дрібні фрагменти тощо.

Д/З . Опрацювати параграф 39 с 162 підручника Повторити поняття «хромосома», «каріотип», «цитологічний метод досліджень».

Виконати завдання. Відповісти на питання:

  1. Які рівні організації генетичного матеріалу в клітині?
  2. Чим відрізняються структурні й регуляторні гени?
  3. Як відбувається регуляція активності генів в еукаріотичній клітині?

 

16 квітня

Гр.1/2-біологія

Урок 53.Тема:Особливості процесів  регенерації людини.

Новий матеріал

  1. Біологічні основи, типи і рівні регенерації

Регенерація (відновлення) — здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи.

Регенерація відбувається на таких рівнях:

  • репарація ДНК (виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах);
  • регенерація на субклітинному рівні;
  • регенерація на клітинному рівні;
  • регенерація на тканинному рівні;
  • регенерація на організменому рівні.

Регенерація, що відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму і не пов’язана з пошкодженням чи втратою частин організму, називають фізіологічною наприклад, у людини постійно оновлюється зовнішній шар шкіри.

Інший вид регенерації — репаративна. Вона відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини. Буває типовою та атиповою. За типової репаративної регенерації втрачена частина змінюється такою ж самою (приклад: відновлення хвоста у ящірки). За атипової втрачена частина замінюється структурою, що відрізняється від утраченої кількісно або якісно (приклад: антена замість ампутованого ока у рака).

  1. Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи

Трансплантація (пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органа або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

Розрізняють такі види трансплантації:

  • аутотрансплантація— реципієнт трансплантата є донором для самого себе;

• ізотрансплантація — донором трансплантата є 100 % генетично й імунологічний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта

  1. Правила біологічної етики

Біоетика — це міждисциплінарна галузь знання та практики, мета якої — збереження та розвиток життя за допомогою етичних принципів.

Основні правила і принципи біоетики є такими:

1) принцип автономії (людина має право розпоряджатися своїм здоров’ям та благополуччям);

2) принцип «незашкодь» (мінімізація шкоди, що завдають пацієнтові під час медичного втручання);

3) принцип блага (моральний обов’язок робити добро, котрий акцентує обов’язок лікаря виконувати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта);

4) принцип справедливості (необхідність рівного ставлення до пацієнтів та справедливого розподілу ресурсів під час надання медичної допомоги);

5) принцип людської гідності (гарантує гідне ставлення до пацієнта);

6) принцип інтегральності (передбачає недоторканність психофізичної цілісності людини);

7) принцип уразливості (передбачає відповідальне ставлення до людського життя; спрямовує на тактовне ставлення до людей, що мають обмежені соціальні, фізичні та психічні можливості).

Д/З. Опрацювати 54 с224 параграф підручника.Виконати завдання– виписати у конспект терміни ,які виділені жирним шрифтом, відповісти на питання:

  1. Що таке регенерація? Які типи та рівні регенерації існують?
  2. У чому особливості регенерації людини?

Роботу надсилати на пошту викладача

 

Гр.1/2-біологія

Урок 54.Тема:Трансплантація тканин та органів у людини.

Новий матеріал.

. Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи

Трансплантація (пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органа або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

Розрізняють такі види трансплантації:

  • аутотрансплантація— реципієнт трансплантата є донором для самого себе;
  • ізотрансплантація— донором трансплантата є 100 % генетично й імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта;
  • аллотрансплантація— донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично й імунологічно відрізняється від реципієнта;
  • ксенотрансплантація— трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду (приклад: людині від тварини);
  • клітинна інженерія та клонування— метод вирощування тканин, органів із клітин реципієнта з метою пересаджування.

Найчастіше трансплантують кістковий мозок, шкіру, нирки, печінку і серце.

У перспективі клонування тканин і вирощування цілих органів людини із заданими імунологічними характеристиками можуть призвести до того, що 100 % трансплантацій органів будуть гомологічними.

. Правила біологічної етики

Біоетика — це міждисциплінарна галузь знання та практики, мета якої — збереження та розвиток життя за допомогою етичних принципів.

Основні правила і принципи біоетики є такими:

1) принцип автономії (людина має право розпоряджатися своїм здоров’ям та благополуччям);

2) принцип «незашкодь» (мінімізація шкоди, що завдають пацієнтові під час медичного втручання);

3) принцип блага (моральний обов’язок робити добро, котрий акцентує обов’язок лікаря виконувати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта);

4) принцип справедливості (необхідність рівного ставлення до пацієнтів та справедливого розподілу ресурсів під час надання медичної допомоги);

5) принцип людської гідності (гарантує гідне ставлення до пацієнта);

6) принцип інтегральності (передбачає недоторканність психофізичної цілісності людини);

7) принцип уразливості (передбачає відповідальне ставлення до людського життя; спрямовує на тактовне ставлення до людей, що мають обмежені соціальні, фізичні та психічні можливості).

Д/З.Опрацювати 55 с 228 параграф підручника.Виконати завдання-відповісти на питання:

.1. Які види трансплантації тканин існують? які перспективи цього напрямку?

2.Наведіть правила біологічної етики і поясніть кожне з них.

Роботу надсилати на пошту викладача

 

Гр.3/4-біологі

Урок 37.Тема: Каріотип людини та його особливості.

Новий матеріал

  1. Особливості каріотипу людини

Каріотип — сукупність ознак (кількість, розміри, форма та ін.) повного набору хромосом, що притаманна клітинам організму або біологічного виду.

Каріотип людини містить 46 хромосом (23 пари). 22 пари називаються аутомосмами, 23-тя — статевими хромосомами. Хромосома під час метафази складається з двох хроматид, сполучених центромерою. Центромера поділяє хромосому на два плеча. За положенням центромери розрізняють чотири типи хромосом:

  • метацентричні — центромера поділяє хромосому на дві рівні частини;
  • субметацентричні — центромера поділяє хромосому на два нерівних плеча;
  • аероцентричні — центромера розташовується майже на кінці хромосоми, і хромосома має одне велике й одне майже непомітне плече;
  • телоцентричні — паличкоподібні хромосоми із центромерою на самому кінці хромосоми.

За морфологічними ознакам та розмірами хромосоми в каріотипі людини поділяють на 7 груп: група А (1-3 пари) — великі метацентричні хромосоми; група В (4, 5 пари) — великі субметацентричні хромосоми; група С (6-12 пари) — середні субметацентричні хромосоми; група D (13-15 пари) — великі акроцентричні; група Е (16-18 пари) — середні метацентричні (16) та субметацентричні (17, 18); група F (19, 20 пари) — маленькі метацентричні хромосоми; група G (21, 22 пари) — маленькі акроцентричні; статеві хромосоми (23-тя пара); у жінок це дві Х-хромосоми, у чоловіків — Х- та Y-хромосоми.

У дозрілих статевих клітинах — яйцеклітинах та сперматозоїдах — міститься половинний (гаплоїдний) набір хромосом.

  1. Хромосомний аналіз — метод виявлення порушень у структурі каріотипу

Дослідження всіх елементів каріотипу людини відбувається за допомогою методу спеціального забарвлення та вивчення хромосом у світловому мікроскопі. Хромосомний аналіз допомагає визначити розміри та форми хромосом, їхню структуру, а також розташування первинних і вторинних перетяжок і неоднорідних ділянок у них.

Для аналізу порушень каріотипу використовують зразок культури соматичних клітин, що діляться, статеві клітини, клітини крові (передусім лімфоцити), кісткового мозку та фібробластів. Найчастіше це відбувається так: зразок крові на 72 години поміщають у поживне середовище з додаванням речовини, що стимулює поділ клітин (для вивчення потрібні хромосоми у стадії метафази). За 1,5 години до завершення культивування додають колхіцин, що руйнує клітинні веретена поділу. Після завершення клітини переносять у гіпотонічний розчин калій хлориду та натрій цитрату, ядерна оболонка руйнується, і хромосоми вивільняються у цитоплазму після цього клітини фіксують сумішшю метанолу та оцтової кислоти, клітинну суспензію наносять на вологі предметні скельця і висушують на повітрі далі здійснюють забарвлення препарату.

Зображення хромосом, що можна побачити у мікроскоп, фотографують і вивчають. У сучасних лабораторіях для цього використовують комп’ютерні програми Ikaros, Lucia Karyo, Каріо 3.1 та інші . Зазвичай аналізують не менш 30 зображень. Отримана інформація дозволяє розподілити хромосоми за групами і виявити відхилення.

Варіантів відхилень від норми багато вони можуть виявлятися у зміні складу хромосом, їхньої структури, розмірів, форми порушення нормального каріотипу відбувається ще на ранній стадії зародження та розвитку ембріону або у статевих клітинах чоловіка та жінки.

Найвідомішими сьогодні є такі аномалії:

  • синдром Дауна (47 хромосом, зайва хромосома у 21-й парі);
  • синдром котячого лементу (делеція короткого плеча 5-ї хромосоми);
  • синдром Патау (47 хромосом, зайва хромосома у 13-й парі);
  • синдром Клайнфельтера (47 хромосом, зайва статева хромосома XXY);
  • синдром Шерешевського-Тернера (45 хромосом, відсутня одна Х-хромосома);
  • полісомія за Х-хромосомою (47 хромосом, три статеві хромосоми ХХХ).

Д/З.Опрацювати параграф підручника 40 с 166. Підготувати повідомлення «Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини.Виконати завдання-відповісти на питання:1. Які особливості каріотипу людини?

  1. Як можна виявити порушення каріотипу людини і якими вони бувають?
  2. Наведіть приклади хромосомних аномалій людини і поясніть причини їх виникнення та наслідники для організму.

Законспектувати терміни виділені жирним шрифтом.Роботу надіслати на пошту викладача

 

Гр.7/8-біологія

Урок 44.Тема:Способи теморегуляції організмів.

Новий матеріал

Як відбувається терморегуляція тіла організмів?

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ (від грец. термо – тепло і лат. regulo – впорядковую) – сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища. Організми мають різноманітні способи терморегуляції, що дають змогу в певних межах регулювати температуру тіла. Різниця між температурами тіла й середовища у рослин, твариноподібних організмів, більшості безхребетних є незначною, а терморегуляція здійснюється зазвичай через прояви поведінки або випаровування. Наслідком власної терморегуляції у рослин є те, що їхні листки тепліші, аніж повітря за низької температури, і холодніші – за високої. Найдосконалішими є механізми терморегуляції птахів і ссавців, у яких температура тіла підтримується на майже сталому рівні. Розрізняють три основні способи терморегуляції – етологічний, фізичний і хімічний.

Етологічна (поведінкова) терморегуляція забезпечує регуляцію температури тіла через прояви поведінки. Основними способами терморегуляції є зміна пози та активний пошук сприятливих місць. У найпростіших така поведінка виражена простими нерефлекторними термотаксисами, у вищих тварин – складними формами рефлекторної індивідуальної (наприклад, риття нір), групової (наприклад, утворення скупчень у люті морози у пінгвінів), соціальної (наприклад, регуляція температури всередині гнізда у бджіл) та умовно-рефлекторної поведінки. Більшість комах, рептилій та амфібій активно відшукують освітлені сонцем місця для нагрівання тіла. Наприклад, прудка ящірка на сонці за 20-25 хв підвищує температуру до 33-37 °С.

Фізична терморегуляція – це сукупність фізичних процесів, спрямованих на зміну рівня тепловіддачі. Основними процесами такої терморегуляції є конвекція, випаровування, теплообмін та випромінювання. Прикладами екологічно вигідної й економної фізичної терморегуляції є транспірація в рослин, чудесна сітка (лат. rete mirabile) теплообмінників у зябрах деяких риб, рефлекторне розширення або звуження судин шкіри, потовиділення у ссавців, сезонні зміни теплоізольовальних властивостей пір’євого покриву птахів, товсті жирові прошарки у китів або тюленів та ін.

Хімічна терморегуляція – це сукупність хімічних процесів для активного збільшення теплоутворення у відповідь на зниження температури середовища. Основою є реакції біологічного окиснення та зміна рівня обміну речовин, що підвищує або знижує рівень утворення тепла в організмі. Хімічна терморегуляція вимагає значних затрат енергії. Проявами хімічної терморегуляції є виділення тепла під час м’язового тремтіння, теплоутворення в клітинах бурої жирової тканини.

Отже, основними способами регуляції температури тіла організмів є етологічна, фізична та хімічна терморегуляції.

Випереджувальне завдання

Як виживають організми в умовах змінних температур?

Залежно від джерела тепла та ступеня розвитку механізмів терморегуляції у живій природі виокремлюють дві стратегії виживання організмів – пойкіло- й гомойотермію.

Пойкілотермія(від грец. пойкілос – мінливий, термо – тепло) – це стратегія виживання організмів з несталою температурою тіла, що змінюється залежно від температури зовнішнього середовища і яка залежить від тепла, що надходить ззовні. Пойкілотермність властива

Терморегуляторна поведінка плащоносної ящірки

всім мікроорганізмам, грибам, рослинам, безхребетним тваринам і значній частині хребетних (рибам, амфібіям, рептиліям). Зовнішнє тепло ці організми отримують від сонячних променів, нагрітої води, повітря, навколишніх предметів. У них переважає поведінковий спосіб терморегуляції, що підтримує температуру тіла, яка зазвичай лише на 1-2 °С вища за температуру довкілля. Ряд пойкілотермних організмів має здатність до фізичної терморегуляції (наприклад, тепловіддача через слизові оболонки ротової порожнини у рептилій). Деякі види можуть утворювати внутрішнє тепло (наприклад, джмелі, метелики-бражники, пітони), але воно генерується внаслідок безпосередньої рухової активності. Загалом пойкілотермія не потребує додаткових енергетичних затрат і забезпечує активність організмів лише у вузькому діапазоні температур.

Гомойотермія (від грец. гомойос – однаковий, термо – тепло) – це стратегія виживання організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що утворюється всередині. Гомойотермність властива птахам і ссавцям. Вони здатні підтримувати сталу оптимальну температуру тіла завдяки високому рівню окиснювальних процесів та еволюційному вдосконаленню кровоносної, дихальної та нервової систем. На відміну від пойкілотермних організмів для птахів й ссавців характернахімічна терморегуляція, що є потужним джерелом внутрішнього тепла.

У гомойотермних організмів наявні також різноманітні й досконаліші механізми фізичної та етологічної терморегуляції. Загалом гомойотермія забезпечує біологічну активність організмів у широкому діапазоні температур, але потребує значних енергетичних затрат на терморегуляцію.

Отже, основними стратегіями виживання організмів у температурних умовах, що змінюються, є пойкілотермія й гомойотермія.

Випереджувальне завдання Повідомлення учня № 2

Яке біологічне підґрунтя правил Бергмана та Аллена?

Залежність розмірів і пропорцій тіла тварин у зв’язку із температурними умовами описують правила Бергмана та Аллена.

Правило німецького еколога Карла Бергмана (1814-1865) сформульоване ще у 1847 р. й відображає адаптацію тварин для підтримання сталої температури тіла за різних кліматичних умов: якщо два близькі види гомойотермних тварин відрізняються розмірами, то більший мешкає в холоднішому, а дрібніший – у теплішому кліматі. Поясненням цього правила є те, що у тварин теплоутворення залежить від маси (об’єму) тіла, а тепловіддача – від площі поверхні тіла.

Види ведмедів: 1 – білий (мешкає в арктичних широтах);

 2 – очковий (живе у вологих гірських лісах Південної Америки)

Американський зоолог Джоель Аллен (18381921) у 1877 р. помітив, що у багатьох ссавців і птахів Північної півкулі відносні розміри кінцівок та інших виступаючих частин тіла (хвостів, вух, дзьобів) збільшуються з поширенням на південь.

 Види лисиць: 1 – полярна, або песець; 2 – звичайна; 3 – пустельна, або фенек

Цю закономірність назвали правилом Аллена. Виступаючі частини тіла мають велику відносну поверхню, через яку відбувається посилена тепловіддача. Так, в арктичної лисиці морда, ноги, вуха, хвіст менші, аніж у звичайної лисиці, у якої, в свою чергу, розміри виступаючих частин менші, аніж у фенека.

Отже, біологічним підґрунтям правил Бергмана та Алена, що вказують на залежність розмірів гомойотермних тварин від температурних умов, є принцип взаємозв’язку між масою та поверхнею тіла.

Д/З.Опрацювати параграф 11 с 38. Виконати завдання:1.Скласти конспект з нової теми, виписавши всі визначення.

2.Самостійна робота з таблицею. Особливості терморегуляції різних груп організмів.

За допомогою таблиці порівняйте стратегії виживання організмів у температурних умовах, що змінюються. Визначте особливості терморегуляції пойкіло- та гомойотермних організмів.

плексигласі.

Захист навчальних проектів:

Рециклінг як єдиний цивілізований спосіб утилізації твердих побутових відходів.

Переробка побутових відходів в Україні та розвинених країнах світу.

1.        Домашнєзавдання

Вивчити параграф, виконати вправу

Задача.  Який об’єм етену потрібно взяти для отримання 3кг поліетилену?

(3,3 м3)

З 06.04.2020 по 10.04.2020

10 квітня.

Гр. 7/8-біологія.

Урок 41. Тема:Поняття про спряжену еволюцію (коеволюцію) та коадаптацію.

Поняття спряженої еволюції, або коеволюції.

У сучасній біологічній науці для позначення механізму взаємозумовлених змін складників угруповання, що розвивається, використовують термін спряжена еволюція, або коеволюція.

Рослина й комаха-запилювач – залежні один від одного види

Ч. Р. Дарвін описав дію взаємного добору особин рослини та її комахи-запилювача, за якого «… квітка і бджола поступово одночасно або послідовно змінюватимуться і пристосовуватимуться одна до одної найдосконаліше, шляхом безперервного збереження цих особин, які відзначаються у своїй будові незначними взаємно корисними ухиленнями».

Спряжена еволюція (коеволюція) – це тип еволюції угруповання, що полягає у взаємодії великих груп організмів, які перебувають у тісному екологічному взаємозв’язку.

Коеволюційні взаємовідносини пов’язують будь-який вид організмів з видами – найближчими його партнерами в екосистемі, наприклад: види рослин з видами рослиноїдних тварин, які ними живляться; види хижих тварин з видами тварин, якими вони живляться; паразитів з їхніми хазяїнами; комах з комахозапильними рослинами тощо. Спряжена еволюція є важливою формою розвитку, тому що приводить до тривалого взаємного вдосконалення багатьох груп організмів. Результатом коеволюції є взаємні адаптації (коадаптації) двох видів, що забезпечують можливість їхнього спільного існування та підвищення стійкості екосистеми як цілісної біологічної системи.

Коадаптація – взаємна адаптація різних видів унаслідок спряженої еволюції (коеволюції).

Існування спряженої еволюції нині не викликає заперечень з огляду на накопичення великої кількості наукових фактів.

Явище спряженої еволюції можна проілюструвати прикладами коадаптацій у парі видів хижак – жертва. У хижаків і тварин, якими вони живляться, виробилося захисне забарвлення, що робить їх непомітними на місцевості. У хижаків воно закріпилося завдяки тому, що вони могли непомітно підкрастися до здобичі, а в здобичі – унаслідок того, що жертва залишалася менш помітною для хижаків.

Захисне забарвлення тварин

Створіть просвітницький проект «Захисне забарвлення тварин нашої місцевості» для учнів молодших класів, використовуючи інтернет-джерела.

Види отруйних комах часто мають яскраве застережливе забарвлення, яке слугує попередженням хижакам (оси, джмелі, сонечка, колорадські жуки тощо).

У деяких тварин виробилися адаптації, за яких форма тіла та його забарвлення роблять їх схожими на листя, сучки, гілки, кору, колючки рослин і навіть квітки. Часто маскування трапляється в комах, що живуть на рослинах (рис. 42).

Цікавою формою захисних адаптацій у тварин є мімікрія, за якої незахищені види імітують своїм забарвленням і формою тіла захищені види. Наприклад, цикади і цвіркуни нагадують великих мурах, дзюрчалка схожа на отруйну осу, неотруйні змії схожі на отруйних

Маскування тварин: а – листохвостий гекон; б – метелик-листовидка; в – богомол звичайний; г – індійський квітковий богомол

Мімікрія: а – кораловий аспід (отруйний) і королівська змія (неотруйна); б – двокрила комаха з роду дзюрчалка та оса звичайна

Незважаючи на уявний антагонізм подібних пар видів, у процесі коеволюції складаються такі взаємовідносини, за яких види-партнери стають певною мірою взаємно необхідними. Наприклад, хижаки, вибраковуючи з-поміж своїх жертв неповноцінних особин, стають важливими регуляторами їхньої чисельності. Природний добір в угрупованнях часто приводить до збереження ознак, сприятливих для популяцій і угруповань загалом, але не вигідних для окремих особин усередині популяцій. Зокрема, концепція коеволюції пояснює факти альтруїзму у тварин: турботу про нащадків, взаємодопомогу, співробітництво тощо

Альтруїстична поведінка тварин

Альтруїзм – безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших. Поняття альтруїзму ввів французький філософ і засновник соціології Огюст Конт.

Згідно з Контом, принцип альтруїзму звучить: «Живи для інших».

Слони підтримують хворих або поранених особин свого виду, допомагаючи їм дихати та йти. З’ясувалося, що слони здатні виявляти турботу про молодих особин та особин старшого покоління.

Д/З Параграф 7,виписати визначення ,пит..7-9.

Урок 42. Тема: Основні середовища існування та адаптації до них організмів: водне середовище.

Вивченння нового матеріалу 

Тому  тема уроку«Середовищеіснування, шляхи пристосувань до нього організмів. Біологічні адаптивні ритми організмів»

І.Якіасоціації у вас виникають при понятті «Середовищежиття»?

▬ ОтжеСередовищежиття-цесукупність умов у яких мешкають певні особини, популяції ,угрупування організмів.

Випишіть поняття ст.151 §25

2.Які середовищаіснуванняхарактерні для тваринщови назвали?

ІІ.Задопомогою тексту ст.151(вгорі) побудуйте логічно-опорнусхему «середовище існування».   

Побудова логічноопорної схеми  «Середовища існування організмів»

СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ

 3.Чи однаковимибудутьвластивостіцихсередовищ?  (Ні.)

▬Давайте визначимовластивості (чинники ) кожного середовища

Завдання по рядах:

ст. 151.  Наземно – повітрянесередовище.

Основнимичинниками є: температура повітря,вологість,освітленість і газовий склад атмосфери.

ст.156  Воднесередовище

Особливості водного середовища значно відрізняється від наземно-повітряного: велика густина, меншекисню, значні перепади тиску, різні типи водойм відрізняються солоністю, швидкістю течії тощо.

ст.159. Ґрунтовесередовище (під рисунком)

Особливостіґрунту як середовищаіснування

Вологістьзазвичайвища, ніжвологістьповітря

Порівняно невелика амплітудадобових та сезоннихколивань температур

Вміствуглекислого газу значновищий, а кисню – дещонижчий, ніж в атмосфері

ст. Організмове середовище ст.159

Живіорганізми як середовищеіснування докорінно відрізняються від інших середовищ. Якщо на організми, якіживуть на поверхніістот (ектопаразити), впливають фактори зовнішнього середовища, то на тих, якіживутьусерединіорганізмухазяїна (ендопаразити), ці фактори безпосередньо не впливають. Середовище тут стабільне.

Давайте  визначимо чи є  фактори кожного середовища життя спільними чи ні?(так)

Чиє  однаковими пристосування до цих факторів середовищ життя організмів ? (ні)

▬ Отже кожен організм має свої пристосування до життя у певному середовищі.

Д/з по §25-26-27

Увага!

Для захисту Тематичного оцінювання учням групи 7/8 розробити проекти або презентації в електронному та паперовому вигляді.

Бєлий ДанилоТема: Статеві клітини. Особливості гаметогенезу людини.

Селеввьорстов Дмитро Тема: Особливості репродукції людини у  зв’язку з її біосоціальною сутністю.

Підопригора ВікторТема: Репродуктивне здоров’я. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини.

ОксанаТема: Етапи ембріогенезу людини.

Віталіна Тема: Основні середовища існування та адаптації до них організмів.

Соня Тема:Біологічні і соціальні аспекти регуляції розмноження у людини.

Хоменчук АртурТема:Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань.

 

9 квітня.

Гр.1/2-хімія.

Урок 44. Тема: Ароматичні аміни.

Д/З.Параграф 22 ,с 116 виписати терміни і їх визначення,завд.1,2.

Урок 45.Тема:Амінокислоти.

(обов’язково переглянути відео урок за посиланням)

https://www.youtube.com/watch?v=pr4p-deMp4w

Д/З.Опрацювати параграф 23,скласти конспект.

 

Гр.3/4-біологія.

Урок 32.Тема:Основні поняття генетики. Закономірності спадковості.

Д/З Параграф 33,виписати всі визначення чорним шрифтом, виконати С/Р с 140.

 

8 квітня

Гр.3/4-хімія.

Урок 46.Тема:Хімічні властивості аміноетанової кислоти.

Д/З.Параграф 23.

Тема:Білки як високомолекулярні сполуки. Хімічні властивості білків.

Д/З.Параграф 24.

 

7 квітня

Гр.1/2-біологія.

Урок 47.Тема:Методи діагностики та профілактики спадково стиххвороб людини. Методико-генетичне консультування та його організація.

Д/З.Параграф 52,виписати основні визначення,питання 7.

Урок 48.Тема: Визначення закономірностей модифікаційної мінливості.

Д/З.Параграф 45 с 187,188,виконати Л/Р 2.

 

6  квітня

Гр.3/4-хімія

Д/З.Опрацювати параграф 23,скласти конспект.

Урок 45.Тема:Амінокислоти.

(обов’язково переглянути відео урок за посиланням)

https://www.youtube.com/watch?v=pr4p-deMp4w

 

З 30.03.2020 по 03.04.2020 

3 квітня

Гр.1/2-хімія

Урок 43. Тема:Урок 43. Тема: Насичені аміни: склад ,будова молекул. Будова аміногрупи.

Аміни як органічні речовини,  хімічні властивості.

Д/З параграф 22,скласти конспект.

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.

 

Гр.1/2-біологія

Урок 46. Тема: Сучасні завдання медичної генетики. Спадкові хвороби і вади людини,хвороби людини зі спадковою схильністю,їхні причини.

Д/З параграф 51,52 опрацювати. За бажанням розробити проект на тему: «Генотерапія та її перспективи» (використайте інтернет http:///www.livemd.ru/tags/genoterapija)

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р

 

2 квітня

Гр. 1/2- хімія

Урок 41. Тема:Значення та застосування оксигеновмісних органічних речовин і їхній вплив на довкілля.

Д/З параграф 12-21 .Підготувати проекти: 1.Екологічна безпечність застосування і одержання фенолу. 2.Вуглеводи у харчових продуктах. 3. Натуральні волокна рослинного походження. 4.Штучні волокна. 5. Біодизельне пальне.

Д/З Підготуватися до узагальнення теми:Оксигеновмісні органічні сполуки.

Урок 42. Тема: Узагальнення теми: Оксигеновмісні органічні сполуки.

Д/З с 110-111. Опрацювати таблицю оксигеновмісних органічних сполук.

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.

 

Гр. 3/4-біологія

Урок 31. Тема: Повторення та узагальнення з теми: Обмін речовин і перетворення енергії.

Д/З опрацювати с 136,137,виконати завдання.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р

 

1 квітня

Гр.3/4- біологія

Урок 43. Тема: Насичені аміни: склад ,будова молекул. Будова аміногрупи.

Аміни як органічні речовини,  хімічні властивості.

Д/З параграф 22,скласти конспект.

Урок 44. Тема: Ароматичні аміни: склад  ,будова,ізомерія, хімічні властивості.Одержання аніліну.

Д/З параграф 22,с 116,виписати терміни і їх визначення,завд.№1,2.

Використовувати електронний посібник  «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р

 

Гр.7/8- біологія

Урок 40.  Тема: Екологічна ніша як наслідок адаптацій організмів певного виду до існування екосистем.

Д/З параграф 6 с 21, виписати основні терміни і поняття, питання с 23.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 11 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2019р.

 

31 березня

Гр.1/2- біологія

Урок 44.  Тема: Генетичний моніторинг в людських спільнотах.

Д/З параграф 48 с.198.

Урок 45.  Тема: Особливості генофонду людських спільнот та чинники, які впливають на їх формування.Закономірності розподілу алелєй в популяціях.

Д/З параграф 48,49 с202-209,відповісти на питання на с 205,208.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р

 

З 12.03.2020 по 27.03.2020

26 березня – четвер

Група 1/2 – хімія

Урок №39,40 Тема «Генетичні зв’язки між оксигеновмісними органічними сполуками»

Д/з: Повторити  параграф 12-21, с.110-111, виконати завдання №10 с.107. Підготувати проекти :

  1. Натуральні волокна рослинного походження
  2. Штучні волокна, їх застосування в побуті та промисловості

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.

 

Група 3/4 – біологія

Урок №29 Тема «Нейрогуморальна регуляція процесів метаболізму»

Д/з: параграф 31, повт. параграф 29,30. Підготуватися до ТО.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р

 

25 березня – середа

Група 3/4 – хімія

Урок №39,40 Тема «Генетичні зв’язки між оксигеновмісними органічними сполуками»

Д/з: Повторити параграф 12-21, с.110-111, виконати завдання №10 с.107. Підготувати проекти :

  1. Натуральні волокна рослинного походження
  2. Штучні волокна, їх застосування в побуті та промисловості

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.

 

Група 7/8 – біологія

Урок №38 Тема «Поняття про екологічно-пластичні та екологічно-непластичні види. Поняття про адаптивну радіацію»

Д/з: параграф 4,с.15

Урок 39.Тема: Життєві форми тварин та рослин як адаптації до середовища мешкання.

Д/З параграф 5 с.18-21 опрацювати питання с.20.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 11 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2019р.

 

24 березня – вівторок

Група 1/2 – біологія

Урок №40 Тема «Позахромосомна  (цитоплазматична) спадковість у людини»

Д/з: параграф 44,с.172

Урок №41 Тема «Закономірності мінливості (спадкової, не спадкової) людини»

Д/з: параграф 45,с.176. Скласти порівняльну таблицю спадкової і не спадкової мінливості.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р.

 

Гр.3/4- біологія

Урок 30  Тема:Практична робота :Складання схем обміну вуглеводів, ліпідів та білків в організмі людини.

Д/З параграф 28 с.118.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р.

 

 

20 березня

Гр.1/2- біологія

Урок-42. Тема: Мутації та їхні властивості .Поняття про спонтанні мутації. Біологічні антимутаційні механізми.

Д/З параграф 46 с.190 впр.1,2,питання с.193.

Урок 43  Тема Захист геному людини від шкід мутагенних впливів.

Параграф 47.с.194,питання с.197.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р.

 

19 березня – четвер

Група 1/2 – хімія

Урок №36 Тема: «Сахароза: молекулярна формула, способи одержання її утворення та поширення в природі»

Д/з: опрацювати параграф 19. Скласти схему виробництва цукру

Урок №37 Тема: «Крохмаль і целюлоза: формули, способи одержання, утворення й поширення у природі»

Д/з: опрацювати параграф 20,21. Скласти порівняльну таблицю крохмаль та целюлоза.

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.

 

Група 3/4 – біологія

Урок №28 Тема «Раціональне харчування – основа нормального обміну речовин. Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин»

Д/з: параграф 30. Підготувати повідомлення про вплив на організм токсичних речовин.

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р.

 

18 березня – середа

Група 3/4 – хімія

Урок №36 Тема: «Сахароза: молекулярна формула, способи одержання її утворення та поширення в природі»

Д/з: опрацювати параграф 19. Скласти схему виробництва цукру

Урок №37 Тема: «Крохмаль і целюлоза: формули, способи одержання, утворення й поширення у природі»

Д/з: опрацювати параграф 20,21. Скласти порівняльну таблицю крохмаль та целюлоза.

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.

 

Група 7/8 – біологія

Урок №37 Тема «Формування адаптації на молекулярному та клітинному рівнях організації. Стратегії адаптації організмів»

Д/з: параграф 3,с.15. Самостійна робота з ілюстрацією с.14

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» 11 кл. Валерій Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2019р.

 

Група 7/8 – хімія

Урок №20 Тема «Контроль знань з теми: «Неорганічні речовини і їхні властивості»

Контрольна робота

Д/з: Повторити конспект. Опрацювати с.166-168 посібника

Використовувати електронний посібник «Хімія» 11кл. М.М.Савчин, Київ «Грамота»,2019р.

 

17 березня – вівторок

Група 1/2 – біологія

Урок №38 Тема «Хромосомний аналіз як метод виявлення порушень у структурі каріотипу»

д/з : опрацювати параграф 40 с.158 , скласти конспект

Урок №39 Тема: «Сучасний стан досліджень генотипу людини. Моногенне та полігенне успадкування ознак людини»

Д/з: Опрацювати параграф 41, с.160, повторити «Закономірності успадкування ознак»

Використовувати електронний посібник «Біологія і екологія» – 10 кл.,В.І.Соболь, Кам’янець-Подільський «Абетка»,-2018р.

 

Гр. 3/4- хімія

Урок 41.  Тема :Значення та застосування оксигеновмісних органічних речовин і їхній вплив на довкілля.

Д/З параграф 12-21.Підготувати проекти на теми: 1.Екологіна безпечність застосування і одержання фенолу. 2.Вуглеводи у харчових продуктах.3.Натуральні волокна рослинного походження. 4.Штучні волокна. 5.Біодизель.

Підготуватися до узагальнення теми: Оксигеновмісні органічні сполуки.

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.

 

12 березня

Гр.1/2-хімія

Урок 41.  Тема :Значення та застосування оксигеновмісних органічних речовин і їхній вплив на довкілля.

Д/З параграф 12-21.Підготувати проекти на теми: 1.Екологіна безпечність застосування і одержання фенолу. 2.Вуглеводи у харчових продуктах.3.Натуральні волокна рослинного походження. 4.Штучні волокна. 5.Біодизель.

Підготуватися до узагальнення теми: Оксигеновмісні органічні сполуки.

Використовувати електронний посібник «Хімія» 10кл, М.М.Савчин, Київ «Грамота», 2018р.